Ви бачите перед собою неофіційний переклад “Записів оператора” (Operator Records) з Arknights. Копірайти належать Hypergryph, Yostar, Studio Montagne. Переклад надано UnitedHub, можуть бути присутні спойлери. Не соромтеся описувати можливі проблеми перекладу в коментарях.
Персонажі: Бабл, Попукар, Шамаре, Морті
Корабель Rhodes Island, загальна зона відпочинку, коридор
Попукар: Кінець.
Бабл: Це все? Коли буде наступна серія?
Попукар: Я спитаю. Шамаре, коли ми зможемо подивитися 20 серію Феліпузиків?
Шамаре: Z-z-z...
Бабл: Схоже, вона заснула, поки ми дивилися. Вона часто так робить. Хіба Феліпузики не є достатньо цікавими?
Попукар: Спот каже, що це для зовсім маленьких. Мабуть, вона вже підросла?
Бабл: Та ні! Вона лише на кілька років старше за нас! Ще дві серії тому, вона дивилася з нами до кінця! Як вона могла заснути в цей час?!
Попукар: Ми теж дуже-дуже скоро виростемо. І мабуть, коли закінчимо це шоу. Бабле, а ким ти хочеш стати, коли виростеш?
Бабл: Я? Повернуся до свого племені, поб’ю всіх, хто мені не до вподоби, і стану великим воїном! А ти?
Попукар: Я хочу стати супергероєм. Буду одним ударом відбивати лиходіїв, стріляти лазерами з очей і літати в небі.
Бабл: Чи справді існують супергерої? Я ніколи не бачила, щоб хтось випускав промені з очей або літав. Але знаю багато таких, хто відбиває лиходіїв. Як я.
Попукар: Саме такою я і хотіла би бути... Моє око хворіє так довго, що я часто думала, як було б круто, якби я могла стріляти лазерами з очей, як супергерой.
Бабл: Сподіваюся, ти одужаєш! Я хочу побачити обидва твої ока!
Попукар: Коли моє око видужає, ти будеш першою, хто його побачить.
Бабл: Справді?! Ураа!
Попукар: Хехех... О, вже 16:30! Орчід сказала, що ми можемо пограти дві години. У нас лишилася година.
Бабл: Чому тільки дві години? Ми могли б грати увесь час!
Попукар: У нас є тренування, школа... І треба робити домашку, інакше вчитель розізлиться.
Бабл: Чому нам взагалі треба робити домашку?
Попукар: Дорослі завжди кажуть, що нам треба завзято вчитися.
Бабл: Я щодня бігаю по всьому кораблю, і ніколи не чула про домашку. Загалом... що це таке? Воно їстивне?
Попукар: Не думаю... Домашка це– Насправді, я сама не дуже знаю, що це таке. Я просто знаю, що наче як, коли робиш її, стаєш розумніше. Не хотіла б спробувати таке?
Бабл: Це типу... домашка?
Попукар: Так.
Бабл: Але ж це просто книжка... Ти це все малювала?
Попукар: Майже все. Червоним – то вчитель.
Бабл: ......Нічого не розумію. Краще забери собі. Якщо вони змушуватимуть мене це вчити, я стрибну з корабля та побіжу прямо додому до тата в Саргон. І ніхто не посміє мені заважати!
Попукар: Я чула, що щось відбулося з жінкою з Міносу кілька днів тому–
Бабл: Нічого не відбулося! Ця Форте просто недостатньо сильна! Я її легко в землю вбила!
Попукар: Угу...
Бабл: Та– Та справді!
Попукар: Поклянися своїм татом.
Бабл: Оххх, добре...! Я клянуся своїм татом, що я... що я її не перемогла.
Попукар: Значить, ти збрехала...! Це все-таки було!
Бабл: Тільки нікому не кажи! Я справді, справді не настільки слабка! Але та жінка була надто сильною...
Попукар: Добре, тож... ти кажеш правду кожного разу, як клянешся.
Бабл: Нічого не можу з цим поробити. Тато казав, що якщо клянешся кимось, він або вона це почують! І якщо тато дізнається, що я збрехала... він мені дупу надере! І сильно!
Попукар: Отже, якщо я поклянуся своїм татом, він теж це почує? Почує те, що я сказала?
Бабл: Не знаю... Мабуть, спробуєш?
Попукар: Я б була рада... але я навіть не пам'ятаю його імені.
Бабл: А мати?
Попукар: Теж. Тітка Кальцит сказала, що мене виліпили з глини. Але, гадаю, у мене все ж були батьки. У всіх є батьки. Не може бути, щоб у мене їх не було.
Бабл: Ти маєш рацію. Мабуть вона збрехала?
Попукар: Не думаю, що тітко Кальцит буде брехати.
Бабл: Котяча лікарка, так? По виразу її обличчя видно, що вона погана. Не така, як мій шаман-дідусь удома. Він завжди усміхається. Один погляд – і розумієш, що він добрий.
Попукар: Це ще нічого не означає! Наприклад, подивися на Шамаре. Вона може здаватися холодною, але вона дбає про всіх. Коли ти з’їла кактус і голки застрягли в роті, саме вона знепритомнила тебе і витягла кожну голку, перш ніж передати лікарям.
Бабл: Ох...
Попукар: І вона знає, які яблука підбирати. Вони у неї завжди великі та солодкі.
Бабл: Ти маєш рацію. Ну, добре... Шамаре і ця лікарка не погані. Але якщо вони не погані, і лікарка не збрехала тобі, як так вийшло, що ти не пам'ятаєш свою мати та тата?
Попукар: Мабуть, через те, що в мене погана пам’ять. Я забуваю багато чого. Але є речі, які я не забуду: удари молота в шахтах, великі залізні міста, набагато більші за Rhodes Island, і вежі, оточені купою людей. Там був лікар в білому халаті, купа блискучих залізних уламків і маленька тиха кімната. А ще велика біла кімната з ліжком.
Бабл: Я думаю, насправді ти багато чого пам'ятаєш.
Попукар: Але не своїх батьків... хмм...
Бабл: Мабуть, якщо я тобі гарно вдарю по голові, ти згадаєш. Мені це часто допомагає. Можу дати тобі хороший подих, якщо хочеш! Я справді сильна! Бум! Бам! Хлоп!
[Бабл вдарює Попукар.]
Попукар: Бабле, ти справді сильна... Ти можеш вдарити мене так, що я стану дурепою.
Бабл: А, справді...? Тоді краще не буду.
[Телефон Шамаре дзвонить...]
Бзз, бзз.
[…але вона відхиляє дзвінок, напівсонна.]
Шамаре: Гмм...
Бабл: Нудно... Шамаре розмовляє навіть уві сні. Слухай, Попукаре, дай пограти мені з твоєю бжж бззз брум-брум штукою.
Попукар: Добре, але вона зараз не буде брум-брумкати.
Бабл: Чому?
Попукар: Те, що дозволяє їй бжжж брум-брумкати зараз чиниться. Воно зламалося, коли я допомагала іншим бррр-бжжжкати різні штуки.
Бабл: Оу... тоді... тоді треба знайти щось інше, щоб пограти. Мабуть будемо проводити більше часу разом і менше на тренування? Воно дуже нудне...
Попукар: Якщо ми не будемо тренуватися, то швидко постраждаємо, коли будемо бити лиходіїв. До того ж, мені треба допомагати іншим, особливо Орчід.
Бабл: Ти така слухняна! Просто зроби як я, схопи щит і помчи вперед!
Попукар: Це якраз легкий шлях постраждати. Коли я починала тут, я не знала, що роблю. Я розмахувала своєю бжж бзз брум-брум штукою куди попало, і це ранило людей, навіть коли я цього не хотіла. Тоді я почала тренуватися і слухати Орчід. Вона думає, я слухаю. І ніхто не страждає. Думаю, це найкращий шлях.
Бабл: А ті люди такі ж сильні як, скажемо, мій тато?
Попукар: Не можу точно сказати, але вони дбають про мене. Орчід розчісує мені волосся, Міднайт підбирає мені одяг, Катапульт приносить мені смачну їжу, а Спот підбирає круті комікси.
Бабл: Ого– Звучить дійсно круто! Мабуть, мені треба буде попросити Доктора теж знайти мені кількох слуг. Але чому ти їх все ще ганяєш своєю бррр-брррум штукою?
Попукар: Кого? Я нікого не ганяю, я б не зробила так навмисно.
Бабл: Шамаре завжди каже, що вона вже доросла і не дозволяє пестити її голову. Але насправді вона дуже радіє, коли її гладять по голові.
Попукар (OOC: Через випадкову помилку, в грі ця фраза була сказана Бабл; враховуючи контекст, скоріш за все, наспрвді її каже Попукар): Та невже?
Бабл: Так! О, у мене ідея! З хвостом Шамаре так весело гратись. Хочеш спробувати? Він такий гладенький і м'який. Навіть звірине хутро на троні тата не таке гладке.
Попукар: Але Шамаре може розізлитися.
Бабл: Вона навіть не дізнається! Вона ж спить.
Попукар: А якщо вона прокинеться?
Бабл: Хмм... може тоді поборемось?
Попукар: Орчід каже, що тут не можна боротися, бо це може комусь завадити...
Бабл: Ти слухаєш все, що вона скаже? Тьху...
[Шамаре бурмоче уві сні.]
Шамаре: Я стежу… за нею………
Бабл: ...Я придумала! Давай поборемося руками! Це безпечно, тихо, дізнаємося, хто сильніший, і найголовніше – ми цього ніколи не робили.
Попукар: Гаразд.
Бабл: Тоді використаймо цей столик. Давай! Готова?
Попукар: Так.
Бабл: 3!
Попукар: 2!
Попукар та Бабл: 1!
[Бабл та Попукар починають армрестлити…]
Бабл: Хмф!
Попукар: Ай!
[...але маленька Каутус перемагає.]
Бабл: Я ніколи не програвала в армрестлінгу...
Попукар: Хннгггх! Хаа!
Бабл: Клянусь татом, що я не програю в армрестлінгу! Хаа!
Попукар: Х'я!
[Бабл і Попукар продовжують боротись, але від зусиль столик розламується.]
Попукар: М-ми зламали стіл…
Бабл: ......
Попукар: (тихо) Що нам робити?
Бабл: (тихо) Не знаю!
[Шамаре усе ще спить, попри галас.]
Бабл: Пронесло. Але вона все ще спить. Якби ми її розбудили, вона б мене точно прокляла.
Попукар: А стіл...?
Бабл: Нехай прибиральник полагодить!
Попукар: Але якщо він спитає? Що ми йому скажемо?
Бабл: Скажемо, що стіл сам зламався!
Попукар: Брехати – не добре…
Бабл: Я не хочу лупця! Лупці гірші за брехню!
Попукар: Постійно зітхає…
Бабл: Гм, твоя пов'язка зсунулась. Там щось чорне всередині...
Попукар: (швидко поправляє пов’язку)
Бабл: Це ті погані камені?
Попукар: Мабуть. Я не торкалася. Орчід і тітка Кальцит сказали не знімати пов'язку.
Бабл: Чому?
Попукар: Не пам'ятаю...
Бабл: Дай тоді подивитися, зовсім трішки...
Попукар: Хм...
Бабл: Я поділюся з тобою смаколиками. Я їх отримала минулого тижня від пухлої фіолетової Вюльпи. І це твої улюблені вафлі!
Попукар: Добре... але зовсім трішки.
Бабл: Гаразд! Хе-хе!
Попукар: Ммм…
Бабл: Щось не так?
Попукар: Занадто яскраво...
Бабл: Я вимкну світло!
[Бабл вимкнула світло в кімнаті, що також збудило Шамаре.]
Шамаре: (відкриває очі)...
Бабл: Тепер добре?
Попукар: Гмм… (знімає пов’язку)
Бабл: Ого, як класно!
Попукар: Справді?
Бабл: Виглядає так класно, так круто!
Попукар: Як що?
Бабл: Не знаю, але це так круто... Ой, там щось блискуче всередині...
Попукар: Ох–
[Раптом кристал Оригініуму в правому оці Попукар випромінює спалах...]
Бабл: Вау, він ще більше блищить! Твоє око неймовірне!
Попукар: ......
[...після чого відчувається сильна спека.]
Бабл: Воно також гаряче...
[Несподівано кристал починає неконтрольовано випромінювати спалахи та тепло...]
Попукар: ......! Що відбувається?
Бабл: ?
[...але Шамаре, вже прокинувшись, з’являється позаду Попукар.]
Шамаре: Надягай пов’язку.
Попукар: Добре...
[Попукар знову одягає пов’язку на ліве око, і все повертається до норми.]
Бабл: Гей, Шамаре, що ти–
[Перш ніж Бабл встигає щось сказати, Морті вдаряє її і вона втрачає свідомість.]
Попукар: Е?
Шамаре: Орчід чекає за дверима. Не змушуй її чекати.
Попукар: А як же Бабл?
Шамаре: Я відведу її до спальні.
Попукар: Гаразд. Тоді бувай!
Шамаре: Бувай.
[Попукар йде.]
Шамаре: Фух...
[Телефон Шамаре знову дзвонить...]
Бзз, бзз.
[...і вона бере трубку.]
Шамаре: Так. З Попукар усе гаразд. Так. Зараз приведу Бабл.
[Шамаре завершує дзвінок.]
Шамаре: Морті, йдемо. Ми тягнемо Бабл у медблок. Сподіваюсь, цього разу вона зробила висновки.
Морті: ?
Шамаре: Так, саме тягнемо. Вона надто важка, і ми не зможемо її підняти.
[Шамаре йде, а Морті, не без труднощів, тягне за собою Бабл.]
