До 80% відмінностей у інтелекті пояснюються генетичними факторами. Однак передбачити реальний рівень інтелекту по геному все ще неможливо, забагато факторів впливають на розвиток та реалізацію потенціалу. Психологічні дослідження інтелекту, на жаль, невблаганні – вимірювання рівня інтелекту показує, що інтелект в більшості випадків в результаті розвитку спочатку має тенденцію до збільшення, потім упирається у свою стелю і з часом починає повільно знижуватися. В кожного ця стеля своя, і цілком можливо що зниження інтелекту почнеться ще до того як буде досягнуто генетично можливого рівня інтелекту. Таке зниження можна сповільнити за допомогою цілеспрямований дій чи відповідного способу життя.
Найбільші фактори зберігання рівня інтелекту до глибокої старості – фактори фізичного здоров’я, такі як достатня кількість свіжого повітря, збалансоване харчування, достатня кількість руху (прогулянки, біг, інші фізичні навантаження). До того ж інтелект має постійно використовуватися для рішення якихось задач.
Кілька сучасних психологів розробляють теорії множинного інтелекту, тобто розбивають інтелектуальні здібності на різні типи інтелекту, або навіть на різні інтелекти, кожен з яких можна було б оцінювати окремо. З таких альтернативних інтелектів найвідоміший – EQ, або емоційний інтелект. Ідею емоційного інтелекту запропонував Деніел Гоулман у своїй книзі «Емоційний інтелект», що побачила світ у 1995 році. Психолог Говард Гарднер за рік до того запропонував ідею множинного інтелекту, який поділяється на 8 типів.
Типи інтелекту, за Гарднером:
Візуально-просторовий
(здатність до візуалізації, завдання із простором, формами, кольорами, перспективою),
Лінгвістично-вербальний
(здатність вирішувати завдання із використання слів, письмового та усного мовлення),
Логічно-математичний
(здатність логічно аналізувати задачу, визначати шаблони й використовувати логіку),
Тілесно-кінестетичний
(здатність до фізичного контролю над рухами тіла, швидкість, сила й точність руху чи послідовності рухів тіла),
Музичний
(здатність уловлювати ритм і звуки, впізнавати, відтворювати, складати мелодії, орієнтуватися у мухичній гармонії),
Міжособистісний
(здатність розуміти й реагувати на інших людей),
Внутрішньоособистісний
(усвідомлення власних почуттів, емоцій і мотивацій),
Натуралістичний
(здатність взаємодіяти з природою, досліджувати довкілля й вивчати інші види живих організмів)
Гарднер наполягає, що точне числове обчислювання інтелекту неможливе.
Проте панівною в психології залишається уявлення про інтелект як про загальну когнітивну здібність, яка може бути виміряна.
Методика вимірювання інтелекту – тест на IQ – дає конкретний числовий результат і є однією з найбільш перевірених методик за всю історію психології. Дослідження показують, що успіх у розв’язанні завдань на вимірювання інтелекту непогано передбачує успіх у розв1язанні інших когнітивних завдань. Тобто людина із гарними інтелектуальними здібностями швидше розбереться із навичками для альтернативних типів інтелекту.
Але рівень інтелекту не дозволяє передбачити успішності людини, а також дати надійний прогноз її ефективності і продуктивності. Це потенціал, для реалізації якого потрібні мотивація, світогляд, цінності, цілі і багато іншого. Фактично рівень інтелекту дає лише передбачення швидкості та ефективності у вирішенні завдань, або у опануванні нових навичок, але чи буде людина взагалі вирішувати якісь завдання, які саме і навіщо – про це коефіцієнт IQ не скаже нічого.
Кілька посилань на загальні джерела:
