про свободу

Лють трощить мої кістки безжально,

деформуючи всю мою постать.

Сутулитись більше незмога:

у хребті металеві шурупи,

якими я заново скріпила тіло

після того, як відчула свободу,

яка настає з ненавистю.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Метеорка
Метеорка@meteorka

Пробачте юності її наївність

84Прочитань
0Автори
2Читачі
На Друкарні з 27 січня

Більше від автора

  • 13.10.2024

    Привіт, я Романа, я видалила всі свої соціальні мережі, але відчуття, що за мною спостерігають так і не зникло.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Сповідь

    Гробарі чи атомна електростанція?

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • В Гостях у Сили

    Вірш, що брав участь у конкурсі на сайті самовидавництва "Флотилія". Ця геральдична поезія наповнена відсилками до реальних людей та гербів

    Теми цього довгочиту:

    Геральдика
  • “ Студентські роки “

    Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками

    Теми цього довгочиту:

    Ностальгія
  • Відлік

    Кожен рік — ніби реінкарнація

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • В Гостях у Сили

    Вірш, що брав участь у конкурсі на сайті самовидавництва "Флотилія". Ця геральдична поезія наповнена відсилками до реальних людей та гербів

    Теми цього довгочиту:

    Геральдика
  • “ Студентські роки “

    Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками

    Теми цього довгочиту:

    Ностальгія
  • Відлік

    Кожен рік — ніби реінкарнація

    Теми цього довгочиту:

    Вірші