про свободу

Лють трощить мої кістки безжально,

деформуючи всю мою постать.

Сутулитись більше незмога:

у хребті металеві шурупи,

якими я заново скріпила тіло

після того, як відчула свободу,

яка настає з ненавистю.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Метеорка
Метеорка@meteorka

Пробачте юності її наївність

80Прочитань
0Автори
2Читачі
На Друкарні з 27 січня

Більше від автора

  • 13.10.2024

    Привіт, я Романа, я видалила всі свої соціальні мережі, але відчуття, що за мною спостерігають так і не зникло.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Сповідь

    Гробарі чи атомна електростанція?

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Старий Кит

    Дихати не можу, щось здавило груди

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • “ Склеп “

    У вірші описується сумна сцена, де ліричний герой стоїть на пагорбі, спостерігаючи за батьком. Він відчуває тугу через те, що батько не може відчути тепло сонця і красу навколишнього світу. Герой згадує моменти спільного часу, коли вони разом були біля води.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Старий Кит

    Дихати не можу, щось здавило груди

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • “ Склеп “

    У вірші описується сумна сцена, де ліричний герой стоїть на пагорбі, спостерігаючи за батьком. Він відчуває тугу через те, що батько не може відчути тепло сонця і красу навколишнього світу. Герой згадує моменти спільного часу, коли вони разом були біля води.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія