13.10.2024

Привіт, я Романа, я видалила всі свої соціальні мережі, але відчуття, що за мною спостерігають так і не зникло.

Цю фотографію я зробила сьогодні зранку у міській маршрутці, де проїзд коштує 10 грн, а на фоні видно дешеві штори в пилюці. Я хотіла показати своєму другу (насправді людині, яка мені подобається), що нарешті почався сезон шляп - це ж жовтень.

Моя думка спіймала мене на тому, що я знову прискіпливо себе оглядаю: чи вартує це того, щоб бути десь опублікованим ; чи достатньо я гарна; що потрібно відредагувати; що можна подумати про мене дивлячись на це фото.

Соціальні мережі обманули мене: дали ілюзорне відчуття - владу, що я можу контролювати чуже сприйняття.

Але в мене нема нічого крім Telegram і WhatsApp. Я позбавила себе сцени, я позбавила себе глядацького місця. Так де ж я?

Насправді мені доволі сумно: я зруйнувала для себе величезну частину сенсів. Я любила фотографувати, але тепер, мені нема для кого показувати, як я бачу світ; нема для кого доводити, що я помічаю більше ніж ви під шаром покращень вкраденої миті справжнього світу; нема для кого формувати образ реальності довкола мене і про мене. У мене нема причин тягнутися за телефоном, бо я фотографувала не для себе. Тепер мені все одно.

Я пишу цей текст після декількох бокалів шампанського, то ж солодкуватий присмак змішався з гіркотою усвідомлення, що я хотіла, щоб мене бачили, щоб я контролювати чужий погляд спрямований на себе - проста зарозумілість.

Після видаленої сторінки в Інстаграм я думала про створення хоча б телеграм каналу, щоб демонструвати себе невідомому Іншому, бо я ж заслуговую глядачів, щоб виступати перед ними. Мерзенне відчуття нікчемних поривів, у корені яких було замасковане відчуття вищості. Тяжко длубатися у власній бридоті.

Тепер я не впевнена і в цьому тексті: черговий пошук аудиторії і перформанс, чи справжній намір почати писати і активно обдумувати свій досвід. Усі літери тхнуть наївністю. Я вже більше не довіряю собі.

Щодо фотографії, я надіслала так як є. Дивно більше не робити селфі, щоб показати себе; тепер я хочу розказати про себе.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Метеорка
Метеорка@meteorka

Пробачте юності її наївність

70Прочитань
0Автори
2Читачі
На Друкарні з 27 січня

Більше від автора

  • Сповідь

    Гробарі чи атомна електростанція?

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Естетика

    16:47 постим фото в інстаграм

    Теми цього довгочиту:

    Творчість
  • Ода до життя

    березень і сніг

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

  • Подорожі як шлях до нових відкриттів та щасливішого життя.

    Відкривайте нові горизонти та знаходьте внутрішню гармонію через подорожі. Кожна поїздка допомагає зміцнити здоров'я, підвищити самооцінку та розширити свідомість.

    Теми цього довгочиту:

    Подорожі
  • 10 причин, чому втрачати друзів з віком - нормально.

    Чому ми втрачаємо друзів з віком? Це природний процес, пов'язаний зі змінами в житті, пріоритетах та особистісному розвитку. Дізнайтеся, як з цим впоратися та зберегти важливі зв'язки.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Якось буде

    Я почув цю фразу від бабусі. То було давно, контексту не пам'ятаю, але мова йшла про щось потенційно недобре і невизначене. Бабуся зітхнула і сказала: "Якось та й буде". Це був перший момент, коли це гниле зернятко посіяли в моїй голові...

    Теми цього довгочиту:

    Думки

Коментарі (4)

Соціальні мережі формують у нас бажання показати себе — “підсвітити”. Заявити оточуючим, що я теж вартую вашої уваги. Отримуючи вподобайки чи приємні коментарі, ми отримуємо порцію дофаміну, а потім стаємо від цього залежні.

Я теж видалила усі соціальні мережі. На даний момент абсолютно не жалкую. З’явилося більше часу на улюблені справи, а також, щоб писати тут.

Вам також сподобається

  • Подорожі як шлях до нових відкриттів та щасливішого життя.

    Відкривайте нові горизонти та знаходьте внутрішню гармонію через подорожі. Кожна поїздка допомагає зміцнити здоров'я, підвищити самооцінку та розширити свідомість.

    Теми цього довгочиту:

    Подорожі
  • 10 причин, чому втрачати друзів з віком - нормально.

    Чому ми втрачаємо друзів з віком? Це природний процес, пов'язаний зі змінами в житті, пріоритетах та особистісному розвитку. Дізнайтеся, як з цим впоратися та зберегти важливі зв'язки.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Якось буде

    Я почув цю фразу від бабусі. То було давно, контексту не пам'ятаю, але мова йшла про щось потенційно недобре і невизначене. Бабуся зітхнула і сказала: "Якось та й буде". Це був перший момент, коли це гниле зернятко посіяли в моїй голові...

    Теми цього довгочиту:

    Думки