Втрачені кольори

Я знову хочу жити

Я не хочу знову брехати собі

Скільки рядків написав уже й не згадаю

Пелена кольорів знову пропадає

Те від чого тікаю

Знову приходить в мою голову

Знову думки накривають

Кольори зникають

Усе сіре знову стає

Знову емоції ніби вмирають

Ніби вмирає щось всередині мене

Знову зроблю вигляд що все добре

Я не хочу знову брехати

Але тиша в голові знову зникає

Те що хотів утопити, ще всередині мене

Знову я чую як падаю вниз

Страх що не виберусь я

Ніколи ще не був таким сильним

Майбутнє лякає через невідомість

Емоції вмирають у буднях сірих

Мої кольори згасають мов свічки

Голову знову заповнює шум

Невже я не зміг, нічого змінити?

Відповідь яку не хочу знайти

На такі прості запитання

Невже я не зміг віднайти шлях?

Невже я брехав, ні це не так

Я просто заплутався

В голові безлад, що не розібрати

Страх майбутнього ще ніколи

Таким сильним не був

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Степан
Степан@stepan

711Прочитань
7Автори
9Читачі
Підтримати
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Звідки повертають крила

    Вона стояла перед ним: очі повні здивування, на обличчі змішані емоції.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Фотографії спогадів

    Ніч, на вітрі догорає остання сигарета,

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Вірші про залізницю

    Нічні вокзали, і в правду, Місця дивовижні

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

Коментарі (4)

Ви так чудово описуєте почуття ! Виникло відчуття , що опис стану такий знайомий . Ніби власні думки , але на чужому папері . Цей вірш однозначно відкликається мені .

Вам також сподобається