Якщо ви прийшли сюди, аби почитати щось розумне – ви помилились. У наступні кілька хвилин я збираюсь виплюнути всю жовч, що накопичилась у мені за роки роботи автором та спокійно піти пити свою каву. Але якщо вам цікаво що на вас очікує, коли ви почнете публікувати свої книги для широкого загалу і не доведи господь, чи макаронний монстр, зробите героїню книги сильною та самодостатньою, то велкам. Запасайтесь кавою, смаколиками та помідорками, щоб пожбурити їх у свій монітор.
Почнімо з короткої передісторії. Я пишу книги уже багато років, а останні два роки публікую їх на самвидаві (Так, в Україні таке є. Так, цим можна заробити на життя. Ні, це не буде одразу. Так, стабільно, раз на тиждень ви прагнутимете видалити все до біса та втекти у ліс. І ні, ви цього не зробите, бо щойно знайдете перших фанатів – вони вас шукатимуть самі. Якщо цікаво – звертайтесь. Розкажу, покажу, разом напишемо книжку і я дам копняка, щоб не покидали писати)
І провідною темою усіх моїх книг є “Збери себе до купи і живи своє життя без обовʼязкової наявності штанів поряд”
І знаєте що цікаво?
Цікавими та незрозумілими, мов логіка кота, для мене залишаються деякі люди. Ті, що приходять, купують твою книгу, читають її… а потім пишуть “Фу. Розпуста. А героїня ще й вилаялась. Для жінки-автора це не припустимо, вам має бути соромно!”
В ці миті я виглядаю приблизно так
Давайте розбиратись у цьому питанні ґрунтовно, бо якщо ви прагнете писати, то я б хотіла підготувати вас до таких поворотів та заздалегідь загартувати, бо таке буде. Серйозно, таке буде і буде саме в ту мить, коли навалиться сесія, ретроградний Меркурій, городи в бабці в селі і ПМС в купу. І це може добити вас.
А я хочу, щоб сучасна українська література розвивалась, тому й пишу цей опус на сто сторінок😅
Отже. Якщо ви пишете книги – будьте готові до критики. До обґрунтованої і не дуже. До того, що хтось прийде і просто зжене на вас свій негатив. І до того, що завжди буде хтось, кому ви не подобатиметесь.
У жанрі, в якому я пишу, є певне кліше, що мене страшенно бісить – невинна героїня, матусина бубочка, татусева гордість, що підкорює достобіса багатого мужика, від якого так і віє тестостероном за кілометр. Від однієї його появи з жінок злітають трусики, а всі суперники нервово тиснуться до стінки, не витримуючи його владних флюїдів.
Так от.
Ніколи. Ніколи в житті не йдіть за кліше. Не ставайте на цю слизьку доріжку та не намагайтесь догодити читачам.
Бо це нудно. Бо такого повно. Бо це штампують повально і це не цікавить нікого, включно з вами, як автором.
Зробіть з героїні живу людину. З недоліками, з власною думкою, з власним характером. Вкладіть у неї якісь власні риси, щоб відчувати її. Зробіть її нестерпною, адже саме такі люди змушують нас цікавитись, саме такі люди викликають емоції.
І шліть до біса тих, кому це не подобається.
Завжди знайдеться розумник, що витратись пів дня на пошук ваших сторінок у соцмережах, прийде туди і в особисті повідомлення (у кращому випадку) буде строчити кілометрове повідомлення на тему “Жінка не повинна так поводитись, як ви могли зробити героїню вбивцею? Безсердечна ти паскуда, мені не сподобалось!”
Давайте розривати ці нудні шаблони про все на світі, нумо разом демонструвати жінок, що мають характер і можуть досягнути чогось у цьому житті не лише, як щаслива мама та дружина, а й як особистість (якщо хтось напише, що я просто невдоволена самотня дівка, то розслабтесь, я багато років одружена😅). Дозвольте вашим героям жити! Жити тим життям, яке ви для них вигадали.
І нехай їх не зрозуміють якісь з читачів, та ви неодмінно знайдете тих, хто шукає саме вашу книгу. Саме ваших героїв. Тих, хто бачить у них себе. І вони полюблять вашу книгу, ваших героїв, вашу історію та бачення цього світу.
Дозвольте собі творити не те, що вважається каноном у своєму жанрі, а те, що ви відчуваєте. І нехай ваша героїня змінює партнерів та міста, якщо їй так цього кортить. Нехай вона забивається татухами і відповідає лайкою на лайку.
Ми живемо у неідеальному світі, то чому хтось повинен вказувати вам як відчувати чи писати?
Натхнення мене полишило, тож залишаю вас думати про те що ви щойно прочитали і навіщо воно було треба. Кава стигне❤️
