Корабель «Павук» вдарився об ґрунт із глухим металевим стогоном. Посадка була жорсткою, але безпечною. Тиша, що настала, була ще більш гнітючою, ніж попередній шум.
— Датчики в нормі. Температура за бортом… пекельна. Радіація висока, але захист утримує, — Ерік швидко пробігся очима по панелях, його дихання все ще було прискореним. Він подивився на Маркуса.
Той уже стояв, готуючись до виходу. На його обличчі знову був той незворушний, майже кам’яний спокій, але Ерік тепер знав його справжню ціну.
— Нам не можна тут затримуватися, Еріку. Цвинтар прогрівається, — промовив Маркус, застібаючи важкий шолом. Його голос у внутрішньому зв’язку був чітким і безбарвним.
Ерік натягнув свій захисний костюм. На Марсі все було простіше: прохолодно, сухо, зрозуміло. Тут, навіть усередині «Павука», відчувалася сила цієї розпеченої, зловісної землі.
Вони відкрили нижній шлюз. Хвиля розжареного повітря вдарила в їхній відсік, несучи із собою запах металу, попелу та чогось кислого, дикого.
Крок за кроком вони рушили до своєї цілі. «Чорний квадрат» наближався, і це видовище приголомшувало. Це була не просто руїна. На тлі нерівної, червоної поверхні, поцяткованої хаотичними тріщинами, лежав гігантський, ідеально плаский, глибоко чорний моноліт. Він був прямокутним, ніби хтось вирізав у плоті планети шматок ідеальної Шахової дошки. Не було жодного шва, жодного заокруглення, жодної лінії, що виходила б за межі ідеальної симетрії.
— Дивовижна інженерія, — прошепотів Ерік, його марсіанський розум мимоволі оцінював досконалість ворога. — Навіть після мільйонів років… жодних ерозій.
— Це не інженерія, Еріку. Це ненависть, втілена у форму, — Маркус говорив тихо, але з такою силою, що Ерік відчув вібрацію у своїх навушниках. — Вони не будували, вони очищали місце. Ця Фортеця — це їхній підпис.
Маркус нахилився, обережно торкнувшись землі.
— Я відчуваю це, — прошепотів він. — Застиглу кров. Вони тут не просто випалили планету. Вони залишили тут пристрій, який підтримує її мертвою. Щоб жодне життя не змогло тут пустити коріння.
Ерік, незважаючи на страх, застосував свій сканер. Прилад одразу почав божеволіти.
— Залізо, кремній, титан. Все стандартно, але... глибоко під монолітом я фіксую потужний, стабільний енергетичний потік. Він не випромінює тепла, але живить… щось, — Ерік вказав на один із кутів ідеального квадрата. — Бачиш? Там є невелика тріщина. Це може бути вхід.
Біля основи моноліту, там, де чорна поверхня зустрічалася з червоним шлаком, була невелика, ідеально пряма щілина. З неї не йшов дим, але повітря навколо неї мерехтіло.
Маркус підійшов до щілини, наче його тягнула невидима сила. Це була не цікавість, а потреба вигнанця повернутися на руїни.
— Це Вхід в середину, — констатував Маркус. — Вони залишили його, щоб контролювати Пульс Смерті. Якщо ми його не зупинимо, цей сигнал, який ти бачив, рано чи пізно досягне інших світів.
— Але ми не знаємо, що всередині. Це може бути пастка. Може, там все ще активна охорона. А як щодо екіпажу? Наша місія — лише розвідка, а не війна!, — протестував Ерік, його марсіанська обережність кричала про небезпеку.
Маркус повернувся до нього, і в його очах Ерік побачив не лише Ностурі, а й увесь Всесвіт, що стиснувся до одного моменту.
— Легіон Гефеста знищив мій дім, бо ми були живі. Вони поставлять свою сітку на будь-який світ, що дихає. Ти бачив, як ми прорвалися крізь їхній ідеальний захист, Еріку? Ми зробили нелогічний вибір і вижили. Ми кров, що пробилася крізь застиглу артерію. Зараз, якщо ми відступимо, ми дозволимо їхній ненависті жити. Ти згоден на це?
Ерік подивився на чорний моноліт, на розпечене небо, на Маркуса. Він згадав свій жарт про «Павук» і застигле паливо.
— Ні, — сказав Ерік, вирівнюючи свою поставу. — Наш пульс ще б'ється. Ходімо. Але якщо я побачу хоч натяк на небезпеку то стріляю перший.
Маркус посміхнувся, його усмішка цього разу була холодною і смертельною, але справжньою.
— Ідемо в чорний квадрат, пілоте з Марса.
Вони разом схилилися і вступили у вузьку, ідеально пряму щілину, залишаючи за собою світло розпеченої планети. «Павук» залишився стояти самотньо, його власний металевий пульс ледве прослуховувався в атмосфері мертвого світу.
