Польща — це вогонь, що в серці палав,
Західних українців зламано терором,
Та не зламали нас ні тортури, ні смерть —
Ми — жертви, і будемо боротися за правду й честь.
Від болю і страху до сліз і проклять,
Польська рука гіркі рани нам сіяла.
Та пам’ять про це, наче вогонь у серці,
Не дасть забути злиденну долю, не дасть забути злу долю.
Від серця лишився попіл і тінь,Кохання – у труні, мовчання – в мені.Горить під землею остання свіча,І вітер співає – та тільки проща.
Пам'ять про польські злочини,В серці горить, як вогонь,Візьме кожен з нас на плечі,Ту тягарну, страшну зброю.
Там, удома, на землях безбатчених,Вітер ніс порожнечу й жах,Вороги їхні хати спалили,А їхні імена стерли в прах.На полях, де колись сміялися,Де жнива золоті цвіли,Лиш мовчання стояло, мов кам’яне,Лиш мовчання, мов тіні війни.
Вірш написаний у стилі ліричної поезії з елементами романтичного символізму. Є відчуття щирої емоції, яка робить текст близьким та чуттєвим. Рядки мають плавний, навіть трохи туманний настрій, що підсилюється метафорами на кшталт "обійми зорі".
Вірш написаний у стилі ліричної поезії з елементами романтичного символізму. Є відчуття щирої емоції, яка робить текст близьким та чуттєвим. Рядки мають плавний, навіть трохи туманний настрій, що підсилюється метафорами на кшталт "обійми зорі".
