Так-так, думаю, у всіх зараз реакція на це рев'ю з розряду "Це ще що за НН гра?", але оскільки я тут частенько риюся в маловідомих проєктах, потрапив я цього разу в саме яблучко.
Вартові Галактики - одна з найвідоміших і найбезбашенніших команд у Марвел, і, здавалося б, усі вже чули про їхню адаптацію від Eidos Montreal (її розглянемо наступного разу), але всі забувають про виріб Telltale, про який я сьогодні говоритиму.
Давайте скажу одразу - ніхто не грає в ігри від Telltale заради геймплея, тому активностей тут не забагато, втім динамічні моменти присутні. А привертають тут нашу увагу гумор, музика і звісно ж сюжет. Пройдемося по всій трійці.
Музика. Взагалі немає питань, вона що у фільмах, що в іграх на висоті, найкраще з класики 70-их. Хоча спостерігати фінальний бій під "Crazy on you" після того, як ти вже бачив появу під цю саму пісню Адама в третіх вартових, досить дивно.
Гумор. Мені справді потрібно це пояснювати? Іноді тупий, іноді й справді гарний гумор вартових, ви можете посеред важливої сюжетної розмови просто вирубати зв'язок, щоб не слухати бурмотіння головної лиходійки, бо чому б і ні? Або боротися з бажанням померти Дракса, почавши посеред діалогу закопувати його. Є й інші приклади, але їх буде занадто багато.
Сюжет. Перейдемо до головної страви. Уже всі через Telltale у назві здогадалися, що гра підлаштовується під вас і ваші вибори, нахамивши Ракеті, варто очікувати, що він не підтримає вас у майбутньому, і надавши допомогу Гаморі, варто розраховувати на її сприяння в найближчому конфлікті. Але це все тьмяніє порівняно з головним моїм відкриттям цієї гри... Вона ставить тебе перед фактом того, що Вартові втомилися бути Вартовими, у першому епізоді ми відправляємо на той світ Таноса (очманіти можна, чи не так?) і здавалося б, свято, помер жорстокий титан, але ж ні, команда втрачає віру і сенс життя. І саме з цією проблемою ви повинні боротися всю гру, ні не з Халою, а з внутрішніми проблемами Вартових. Ви дізнаєтеся історії мало не всіх членів команди за винятком Грута і Мантіс. Не дуже хотілося б це визнавати, але... У ДЕЯКІ моменти мультяшні вартові виглядають серйознішими за Марвеловські фільми, я не знаю як, але часом воно так і виходило, в один момент у вас буде діалог з Гаморою, де вона прямим текстом говорить Квіллу: "Слухай, єдина причина, чому ми всі тут – ТИ", і це не метафора, залежно від поведінки та ставлення гравця, вбити можна хоч половину складу команди. Що мені подобається - всю гру давали вибір між двох зол, і ти взагалі не розумів, що буде правильніше, бо вибір нерідко підносили зі словами: "Ти або втрачаєш довіру першої половини команди, або ставиш під сумнів повагу з боку другої". Причому іноді вам ставлять такий серйозний ультиматум, де ти взагалі не знаєш, що краще, ставлячи на кін не те що одну, а життя всіх Вартових.
Буду закруглятися, бо чесно, гра все ж таки не шедевр, так, гарна, так, з гарною музикою, гумором і сюжетом. Очікувати від неї багато чого не варто, та й порадити я її можу лише фанатам "Вартових Галактики", і все ж, це до біса незвичайна пригода.
