Різдво в країні Н.,або сон Кейтлін Ісбірг. Частина ШОСТА. Глава ПЕРША.

Не довго і мені судилось бути у тих холодних краях.Одного разу нас повідомили що прибуде якась делегація,7 чоловік,що почалась реформа,якась оптимізація виробництва,нам пояснили що реформа і оптимізація заключається саме в тому,що з 9 нас залишиться тільки двоє,решту звільнянь.Фінансування зменшується з року в рік, тому було прийняте рішення про автоматизацію робочого процесу і вихід на новий рівень,будуть встановлені різні датчики,прилади які і фіксуватимуть,аналізуватимуть і подаватимуть уже готовий звіт-то що робили до тепер наші руки,буде тепер автоматизовано.Нам по телефону сказали,що взагалі то для підтримки всієї цієї нової технології достатньо всього однієї людини-оператора,а не двох,але так як техніка безпеки вимагає-то буде двоє,мовляв місце наше далеко,віддалене і якщо станеться щось з одним працівнкиом,якийсь нещасний випадок,якесь падіння,перелом,та будь-що, то потрібен якийсь напарник щоб надав необхідну допомогу. Ось ми вже сидимо в невеликому тісному вагончику,день був дуже сонячний памятаю,ні одної хмаринки на небі.Ми сиділи на стільцях а начальство стояло.Вас вже часткову повідомили про причину нашого приїзду-почали вони.Ми розумієм що звістка для вас не приємна але йдуть глобальні зміни у всіх сферах,автоматизація виробництв набирає шалених темпів і те що вчора було дивом і немислимим сьогодні уже напряму використовується,торкнулось це і нашої станції і ми не намірені відставати від світу,потрібно йти в ногу з різким розвитком технологій.Країни які не слідуватимуть цьому принципу будуть відкинуті назад в розвитку і процвітанні.І хоч зараз втрата роботи-не приємна для вас обставина,але в перпективі,в загальному,в майбутньому,це має дати поштовх розвитку науки,а завдання кожної науки-покращувати життя людей,тому ваше звільнення,в якійсь мірі, буде теж ваш вклад в розвиток світової науки- і так далі, і так далі... Потім говорили про наших співробітників на станції Академік Вернадський і пояснювали різницю,так як перша станціє є ваша вітчизняна а та де ви знаходитесь-зараєстрована як міжнародна,тому у нас при звільненні трохи інші юридичні моменти про які нас повідомлять згодом. Першим із нашої сторони заговорив наш дід-так ми його називали, він був найстаршим-учасник багатьох арктичних експедиції,в одній із них загинуло двоє чоловік.Вставав він повільно,говорив теж повільно -Позвольте і мені сказати,людина я не вчена,високопарних термінів і фраз не знаю,тому і не жонглюю ними як різнокольоровими шарами клоуни у цирку.Людина я проста і говорю просто,розумію просто і прошу щоб ви мені старому відповіли,теж просто,по-суті. Ось ви кажете що є наука, яка розвивається для блага людини,для покращення її життя,і ви використовуєте нові методи щоб наука ще більше,швидше розвивалась,а значить ще білше і швидше покращувалось життя людей,але при використання цих нових методів які мали б щось покращити людям вони вже сьогодні шкодять тим самим людям,а хто не бачить що вони шкодять людям-той не бачить очевидного! Запитайте любого із нас 9-ти,я вас запевняю- всі вони скажуть що ви своїм рішенням,своєю звісткою їм нашкодили.Якщо інструменти ваші для досягнення головної мети-покращення життя людей,несуть протилежну зміну-шкоду людям то нащо такі інстументи і нашо така наука, яка замість покращення приносить погіршення,при чому покращення можливе,по ваших же словам- колись там,в перспективі і то в теорії а шкоду ми бачим уже тепер,сьогодні,по факту. Слова діда не справил якогось особливого ефекту на комісію,один з них і взагалі постійно щось жував,дивився часто на годинник і часто то вздихав,то позіхав.Інший- сперся об віконну раму,лице його не виказувало абсолютно ніякої емоції,які зазвичай бувають і не замічені самою людною яка в щось напружено вникає,тай для чого йому вникати у слова якось старого,якого вже скоро тут не буде,який йому не знайомий і з яким він вже ніде не зустінуться аж до самої смерті обох з них.Дід дав трохи паузи і продовжив ...Як ми потім вже шуткували-"Дєд все-таки задав їм шику!" Ви думаєте ви нас звільняєте? Своїми же руками ви самих себе і звільняєте,сьогодні ми,а завтра черга буде ваша,чи ви надієтесь що вас чекає інша участь тільки через то, що на вас зараз сидить піджак а на мені комбінезон? Технології і вас замінять і звільняючи нас ви запускаєте у свою клітку звіра що поводиться зі всіма однаково.Так як нині з нас 9-ти чоловік має залишитись двоє,так і з 7-ми вас- залишиться теж тільки двоє. Цього разу ефект на публіку був черезвичайний.Знайомий уже нам, один тип, перестав навіть жувати а на обличчі другого появились якісь відблиски мозкової активності.Він тут же окинув оком своїх співробітників так, ніби пробував на перед вгадати кого звільнять, а кого злишать і зупинивши погляд на одному з них,вибравши свою першу жертву,примружив по щуряче очі,впиваючись ними у його спину,мол- від нього і так толку мало,так і скажу начальству,а обов'язки його я і сам можу виконати,і свої і його,та навіть за одні і тіж гроші.

Подобається

Коментувати

Надіслати

Поширити