Через вісім місяців після початку другого терміну Дональда Трампа напрямок його торговельної та валютної політики стає чіткішим. У рамках ширшої мети відновлення глобального лідерства США, особливо у протистоянні з Китаєм, економічна стратегія тепер нерозривно пов'язана із зовнішньою політикою. Військова сила та фінансовий вплив використовуються разом для досягнення політичних цілей у масштабах, небачених протягом десятиліть.
Стосовно Китаю Вашингтон прагне зберегти переваги США в таких сферах, як розробка мікросхем та штучний інтелект, одночасно скорочуючи розрив у секторах, де Пекін має перевагу. Мита та субсидії мають на меті відродити виробництво в США не тільки для зміцнення внутрішнього ринку праці, а й для забезпечення промислового потенціалу, який міг би підтримати США в разі тривалого конфлікту.
Адміністрація також розглядає нові фінансові технології як стратегічний інструмент. Зіткнувшись із розробкою китайської цифрової валюти, яка може бути предметом міжнародної торгівлі та діятиме поза межами законодавства США, адміністрація активно наполягала на тому, щоб Конгрес ухвалив Закон про керівництво та створення національних інновацій для стабільних криптовалют США (GENIUS). Прив'язавши криптоактиви до долара, США сподіваються придушити амбіції Пекіна та зміцнити верховенство долара. Власники цих монет також купують великі обсяги державних облігацій, опосередковано допомагаючи фінансувати зростаючий дефіцит бюджету США.
Однак ці амбіції мають свою ціну. Фіскальна політика залишається м'якою, незважаючи на стрімке зростання боргу, функції уряду підриваються скороченням персоналу, послаблюється нагляд, а незалежність Федеральної резервної системи перебуває під тиском. Союзники стурбовані: загрози введення мит і нестабільність політики викликають сумніви щодо надійності США як торгового партнера.
Критики попереджають, що стримування торгівлі та підривання економічних інститутів, створених після Другої світової війни, може зашкодити продуктивності США та дестабілізувати світову економіку. Протиріччя є очевидними: прагнення скоротити дефіцит без збільшення заощаджень, підвищення продуктивності при одночасному захисті підприємств від конкуренції або скасування енергетичних проєктів при зростанні попиту на електроенергію з боку центрів обробки даних. Тим часом Китай може отримати вигоду, позиціонуючи себе як більш стабільного партнера для третіх країн.
Незважаючи на це, ринки залишаються напрочуд спокійними. Після підвищення мит ціни на акції підскочили, приплив капіталу залишився високим, а долар ослаб лише трохи. Перемир'я з Китаєм щодо рідкоземельних металів послабило тиск, але залежність США від цих мінералів все ще стримує їхні перспективи. Інфляційний тиск з боку енергетики, вичерпання імпорту та нестача робочої сили можуть незабаром поставити ринки під удар, особливо якщо фіскальна політика залишиться м'якою. Стрибок довгострокових ставок або втеча інвесторів з казначейських облігацій може спровокувати фіскальне «замкнене коло».
Це повертає дискусію до питання домінування долара. Якщо адміністрація спробує обійти ФРС для управління інфляцією, довіра до валюти може похитнутися — як це сталося в Туреччині за правління Ердогана. Проте валютні зміни рідко відбуваються швидко. Навіть серйозні політичні помилки, ймовірно, призведуть до поступового ослаблення долара, оскільки жоден з його безпосередніх конкурентів не готовий замінити його. Європі бракує геополітичної потужності, а Китай стикається з демографічним спадом, боргами та контрольованими фінансовими ринками, що обмежують глобальну роль юаня.
Дехто припускає, що Китай одного дня може використати штучний інтелект для вибіркової лібералізації свого платіжного балансу, дозволивши іноземним інвесторам входити на ринок, але зберігаючи при цьому контроль над внутрішнім ринком. Це може сприяти поширенню використання юаня на міжнародному рівні, але лише за умови, що Пекін також посилить права власності та правовий захист, що є сумнівним.
Через вісімдесят років після Бреттон-Вудської угоди фінансовий порядок знову змінюється. Сьогоднішній тиск, спрямований на тарифи та технології, має на меті відновити домінування США. Але історія показує, що лідерство у валютній сфері може несподівано змінитися, як це сталося з Великобританією, коли на початку 20 століття фунт поступився місцем долару. Натомість світ може рухатися до багатополярної фінансової системи з більшою невизначеністю та нестабільністю.
Хоча у стратегії Вашингтона стабільні валюти відіграють центральну роль, вони не є панацеєю. Вони циркулюють у всьому світі і можуть випускатися за кордоном за менш суворими правилами. Ризики спекулятивних атак, кібератак і втрати довіри інвесторів є реальними. Без надійної фінансової дисципліни навіть стабільні валюти, які підтримуються доларом, можуть зазнати краху, якщо зростуть сумніви щодо платоспроможності США.
Підсумовуючи, можна сказати, що друга адміністрація Трампа намагається перекроїти основи світової фінансової системи, пов'язуючи економічну політику США з геополітичною конкуренцією з Китаєм. Стабільні валюти розглядаються як ключовий інструмент для підтримки верховенства долара, проте вони не можуть замінити надійне управління фінансами або міжнародне співробітництво. Незалежно від того, чи принесе майбутнє продовження домінування долара, виклик з боку Китаю чи фрагментований багатополярний порядок, урок залишається незмінним: валютна потужність залежить не тільки від інновацій, а й від довіри, стабільності та дисциплінованого управління.
Джерело — Atlantic Council
