Динаміка Індійсько-Тихоокеанського регіону та розширення BRICS+ стримують можливість агресивних дій з боку відносин між Китаєм і Росією. Нещодавні візити президента Росії Володимира Путіна до Китаю, Північної Кореї та В’єтнаму привернули значну міжнародну увагу через конфлікт Росії з Україною і спроби Москви впоратися з наслідками свого ізоляційного статусу на Заході. Хоча візити Путіна до Північної Кореї й В’єтнаму сприяли зміцненню зв'язків Росії з азійськими партнерами, його нещодавній візит до Китаю відновив стратегічну дискусію про «органічне і потужне» партнерство між Китаєм і Росією проти Заходу.
По-перше, стосунки між Китаєм і Росією часто сенсаційно зображуються в ЗМІ як нова «альянсова система» проти Заходу, проте ці наративи не враховують два критичних аспекти. По-перше, партнерство між Китаєм і Росією не є «альянсом», а є тактичним партнерством, де Китай є більшим вигодонабувачем.
Сильні торгові зв’язки між цими двома державами часто використовуються як доказ їх «залізного партнерства», але це вводить в оману. Китай є найбільшим торговим партнером для більшості країн АСЕАН, Австралії та Індії, а також другим за величиною торговим партнером Японії та четвертим для США. Сильні торгові зв’язки не завжди роблять ці країни надійними друзями Китаю.
Тактичний характер відносин між Китаєм і Росією проявляється в тому, що, на відміну від Північної Кореї, яка нібито пообіцяла відправити свої війська до зони конфлікту між Росією та Україною, Китай не робив подібних зобов'язань.
Китай, як важливий «транзакційний партнер» Росії, допомагає ще більше ізолювати Москву від міжнародної спільноти. Хоча під час візиту Путіна до Китаю Сі Цзіньпін виявив привітність, підкреслене повідомлення з Пекіна полягало в тому, що США мають бути обережними щодо «сильної» партнерської взаємодії між Китаєм і Росією та формування багатополярного світу. Стратегічне співробітництво Китаю з Росією служить його більш широким геополітичним амбіціям, включаючи стримування впливу США та просування багатополярного глобального порядку.
По-друге, такі оцінки часто не враховують або зменшують значення відносин Росії з важливими партнерами, такими як Індія і В’єтнам, чия національна безпека частково зумовлена загрозою з боку Китаю. Цей аспект суттєво пом’якшує стратегічну взаємодію Росії з Китаєм.
Попри сприйняття того, що зв'язки Москви з Нью-Делі й Ханоєм погіршуються через різні стратегічні рішення, зокрема їх швидко зростаючі відносини з Вашингтоном, реальність така, що мало які міжнародні відносини демонструють таку стійкість, як партнерство Росії з В’єтнамом і Індією. Відносини Росії з цими країнами ґрунтуються широкій співпраці в різних сферах, включаючи оборону, космос і ядерну енергетику.
Індія, хоча і визнає Росію агресором у війні з Україною, не підтримує її виключення з багатосторонніх процесів в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Це стало очевидно на саміті G-20 минулого року, коли лідерство Індії призвело до ухвалення декларації G-20 в Нью-Делі, яка не засуджує дії Росії в Україні. Індія також відкрито веде діалог з Україною та сприяє пошуку мирного рішення для закінчення війни.
Висновок - «вісь» Китай-Росія перебільшена, підтверджується складною стратегічною динамікою Індійсько-Тихоокеанського регіону та новими тенденціями BRICS+, які забезпечують, що агресивні наслідки їхніх відносин будуть стримані.
Друзі, допоможіть нам забезпечити подальшу роботу каналу!
Ваша підтримка надзвичайно важлива для нас. Будемо вдячні за ваші ДОНАТИ, які допоможуть нам розвиватися та надавати вам ще більше цікавого контенту.
Дякуємо за вашу підтримку!
