З кінця травня в Росії триває паливна криза. У багатьох регіонах уже відчувається нестача бензину й дизельного пального, а ціни на нього постійно зростають. Це найсерйозніша криза на паливному ринку країни з моменту створення Російської Федерації. Її головною причиною стали українські удари по російській енергетичній інфраструктурі, які тривають із березня. Насамперед під атаки потрапляють нафтопереробні заводи. Українські військові вже щонайменше один раз уразили кожен великий нафтопереробний завод у європейській частині Росії, а на початку липня вперше атакували й найбільший діючий завод у сибірському Омську.
Через ці удари обсяги переробки нафти впали до найнижчого рівня за багато років. За даними аналітичної платформи Kpler, у червні російські заводи переробляли близько 4,1 млн барелів нафти на добу. Для порівняння: влітку 2025 року цей показник становив 5–5,2 млн барелів, а порівняно з 2022 роком переробка скоротилася майже на третину.
Скорочення виробництва пального вже відчувають звичайні споживачі. За офіційними даними російської статистики, із початку року бензин і дизельне пальне подорожчали на 11–12 %, що майже вдвічі перевищує офіційний рівень інфляції. Водночас на біржі ціни зросли ще сильніше — приблизно на 40 % від початку року. Таке різке подорожчання поки що не повністю доходить до споживачів лише тому, що держава продовжує субсидувати паливну галузь.
Поглиблення кризи змусило російську владу терміново втручатися в ситуацію. Однак поки що її дії лише частково пом'якшують проблему. Приблизно в половині регіонів уже обмежили продаж пального. Крім того, уряд збільшив імпорт бензину, переважно з Білорусі та Індії, дозволив виробляти пальне за менш суворими екологічними стандартами та розширив державну підтримку паливної галузі.
Проте, якщо українські атаки триватимуть із нинішньою інтенсивністю, ситуація й надалі погіршуватиметься. Російські підприємства не встигають ремонтувати пошкоджені заводи, а запаси пального поступово скорочуються. Також не можна виключати, що Україна завдаватиме ударів по портовій інфраструктурі та паливних базах, через які Росія отримує імпортне пальне.
Сьогоднішня паливна криза не має аналогів у сучасній історії Росії. Постійні українські удари змушують окремі нафтопереробні заводи працювати зі значно меншим навантаженням або взагалі зупинятися. Це вже сталося, зокрема, у Туапсе, Москві та Кірішах. Особливо болісно це позначилося саме влітку, коли попит на пальне традиційно є найвищим.
На відміну від минулого року, нинішні атаки стали значно частішими та масштабнішими. Крім основного обладнання, безпілотники все частіше вражають установки глибокої переробки нафти. Їхній ремонт займає багато часу, адже через санкції Росії дедалі складніше отримати необхідні комплектуючі.
Паливна криза вже виходить далеко за межі паливного ринку й дедалі сильніше впливає на всю російську економіку. Найшвидше ціни зростають на незалежних автозаправних станціях, які не належать великим нафтовим компаніям. Такі АЗС купують пальне за ринковими цінами, тому змушені продавати його значно дорожче.
Подорожчання пального вже впливає на вартість перевезення товарів і роботу сільського господарства. Через побоювання дефіциту дизельного пального для фермерів 8 липня російська влада навіть заборонила його експорт. У майбутньому це може призвести до подорожчання багатьох інших товарів.
Зростання цін також ускладнює боротьбу з інфляцією. Через це Центральному банку Росії буде складніше знижувати процентні ставки. Криза починає впливати й на громадські настрої. Соціологічні опитування показують найнижчий за останні п'ять років рівень підтримки Володимира Путіна, а також погіршення оцінок росіянами економічної ситуації.
Масштаби проблеми змусили Кремль публічно визнати, що паливна криза справді існує. До червня офіційна влада пояснювала перебої лише «позаплановими зупинками нафтопереробних заводів», фактично замовчуючи наслідки українських ударів. Коли ж дефіцит пального став помітним у роздрібному продажу, приховувати проблему стало неможливо.
Водночас чиновники частково поклали відповідальність на самих громадян, звинувативши їх у панічному скуповуванні пального про запас. За словами представників влади, саме це нібито збільшило попит на 20–30%. У відповідь у деяких регіонах запровадили обмеження на продаж пального та навіть заборонили наливати його в каністри.
Попри це Кремль поки що не готовий до радикальніших кроків, наприклад до повного скасування державного контролю над цінами. Російська влада побоюється, що це призведе до ще стрімкішого подорожчання пального й посилить невдоволення населення.
Криза також дорого обходиться державі та великим нафтовим компаніям. Щоб забезпечити внутрішній ринок, Росія збільшує закупівлю бензину за кордоном і розширює програму державних компенсацій для імпортного пального. Найважливішим постачальником зараз вважають Індію. Водночас російські компанії вимагають додаткових податкових пільг, адже ремонт пошкоджених нафтопереробних заводів потребує значних коштів.
За нинішніх умов проблеми з постачанням пального, найімовірніше, триватимуть щонайменше до кінця літа. Якщо Україна й надалі регулярно атакуватиме російські нафтопереробні заводи, Кремлю буде дедалі важче стабілізувати ринок без масштабних реформ або різкого збільшення імпорту. Крім того, тривале скорочення роботи нафтопереробних заводів може змусити Росію зменшити видобуток нафти, що в майбутньому негативно позначиться на доходах державного бюджету.
Джерело — OSW
