В світі аномального саду особлива роль відведена безпосередньо флорі. Все, що може спостерігати людина, в цьому загадковому місці, проросло корінням нового життя. Перші затримані подорожні мали при собі рослини, адже здогадувались про їх цінність. Сіра зона щедро нагородила тих сміливців, що досліджували нові горизонти, засновували стоянки та бази, ходили у вилазки та ставали добривом для місцевої екосистеми. Досвідчені жителі саду вже давно використовують його плоди, для збільшення своїх шансів на виживання, однак їм бракувало розуміння та належного оснащення.
Ситуація кардинально змінилась, коли державні та приватні дослідницькі групи почали засновувати свої аванпости. На початку свого освоєння багато наукового персоналу загинуло з різних причин. Не маючи змогу ввести значний контингент одномоментно процес заселення займав значну кількість часу. Поступово почалось просування всередину саду. Наукові корпуси по дослідженню аномальних явищ почали замінятись цілими дослідницькими комплексами. Найбільшою з подібних структур є “Науковий комплекс Атлас”. Разом з збільшенням об’ємів наукової праці збільшувались і ризики для вчених, вони були беззахисними в цьому світі повному небезпек. Для запобігання подальших конфліктів наукові станції оголосили про “вільну торгівлю”. Кожен бажаючий міг придбати собі електроніку, наукові прилади або спеціальні дослідницькі костюми, або підзаробити працюючи на них чи продаючи аномальні екземпляри.
Технологічний прогрес покращив комунікацію між подорожніми та спростив їм життя. На світ з’явились прилади для визначення найбільш “заряджених” рослин, а наукові станції почали надавати послуги з визначення точних властивостей об’єкту. ЛПК-1 став першим пристроєм для подібних маніпуляцій. Невеличкий прямокутний бокс з кришкою, під якою захований динамік, видавав клацаючі звуки коли поруч з ним була аномальна рослина. Цей прилад дав змогу набагато частіше виявляти екземпляри з унікальними властивостями, оскільки на вигляд вони нічим не відрізнялись від інших рослин. Він став першим в лінійці, однак далеко не єдиним, хоч і мав певні недоліки. Неможливість роботи у високорадіаційних зонах та електричних аномаліях змушували винайти покращену версію. Поліпшені рослинами костюми, електроприлади, комунікаційні планшети, різного роду детектори та багато чого іншого можна було придбати на наукових станціях, а найпростіші дослідження “гербарію” пропонували навіть найпростіші “наукові вагончики”.
Отримавши доступ до передових досліджень досвідченні подорожні почали використовувати ці знання з користю для себе. Для кожної вилазки був свій набір рослин, які допомагали пережити удари струмом, значний радіаційний фон, високі температури або захищали від ворожих куль. Такі “колекції” жартома почали називати гербарієм, що почали використовувати вже менш досвідчені, а згодом і всі жителі саду. Кожна рослина мала свій запас сил, який з часом міг вичерпатись або навпаки, зарядитись на спеціальних “станціях концентрації”. Від цього “заряду” залежала тривалість дії, однак сила ефектів залежала від конкретного екземпляру, хоча і вона могла бути покращена на “фермах”.
Крім персональних ефектів, які давали рослини будучи розміщеними в спеціальних комірках костюмів, або окремих “аномальних жилетів” вони використовуються в місцевій медицині, а інколи навіть для естетичної краси. Прикладом останньою був підрозділ рейнджерів під назвою “Блакитні троянди”. На їх костюмах плетуться бутони тендітних синіх квітів, що є візитівкою членів даної групи. Прикладом медичного використання рослин є різноманітні мазі, гелі, краплі та пігулки з речовин синтезованих з флори. Таким чином пігулки “СтопРад” зроблені з екстракту конюшини, або ін’єкції морфіну з місцевого маку нерідко можна знайти в аптечних наборах подорожніх. Також конюшину додають до приготованого з дичини м’яса або будь-яких інших делікатесів саду. Однак передозування такими препаратами може викликати низку негативних ефектів, в залежності від дози це може бути як і запаморочення з головним болем так і напади судом та блювоти.
Однак якби рослини не виростали, то всі вони вже давно б закінчились. Вся аномальна флора має властивість регенерації і через певний час відновлює свій першочерговий вигляд. В залежності від виду рослин цей час різниться, конюшина та найпростіші подорожники регенеруються буквально за декілька тижнів, в той час як мак чи полин може регенерувати місяцями. Якби не радіаційні дощі, які пришвидшують ріст рослин, рідкісні екземпляри могли б зникнути і коштувати мільйонів. Радіоактивні опади це не рідкість для саду, вони зазвичай не регулярні, однак після них більшість рослин поновлюється. Крім дощу є ще одне явище, воно теж поновлює флору, проте в декілька разів небезпечніше.
Аномальний туман - одна з найголовніших небезпек, часто настає раптово і після масштабних негативних подій в сірій зоні. Це явище представляє з себе просторову аномалію, яка затягує тебе у свій підпростір. Крім раптового туману існують також цілі площі оповиті ним, наприклад міста Маріуполь та Донецьк. На даний момент існує тільки одна вдала спроба вибратись з цього місця. Подорожній на прізвисько “Старий” описував зруйноване місто в якому вічно хмарна погода та інколи йдуть дощі. Постійно чуються звуки ходьби, шорохи, крик, плач. Подекуди на стінах з’являються людські тіні, які рухаються та зникають через деякий час після наближення. Вночі він не міг спати, бо закриваючи очі відчував чийсь погляд та важке дихання. Інколи, блукаючи мертвим містом він вдалині бачив вихід, однак той нікуди не вів, після декількох хвилин блукання туманом в чистому полі Старий опинявся в зруйнованих кварталів. Члени його команди помирали у нього на очах від голоду або сходили з розуму. Подорожній вважає справжнім чудом те, що він вибрався, однак він так і не знає як само. В останні хвилини життя(на його думку) він кудись спустився, по дорозі втратив свідомість, а на ранок його збудила пошукова група, які врятували його від зневоднення та голоду.
