Друкарня від WE.UA

Розклад руху приміських поїздів

Так так, життя нестерпно продовжувало свій невпинний рух. В своїй голові я сидів наче в приміській електричці, спостерігав невблаганну динаміку пейзажів за склом очей. Час від часу очі зачинялись, приходили легкі спогади наче не так давно минулих, проте безповоротніх моментів своєї ж "біографії". Я прокидався, туман пройшовших днів затуляв калейдоскопи зображень перед лицем, я розвіював прозорий бархат руками та намагався вгадати намальовані кольором візерунки, зоріентуватися в часі та хутко добавити новостворену графіку до "біографії". На ходу придумавши значення, вклавши якісь сенси, по типу, впливу нового досвіду на "духовно-моральний розвиток", зростання своєї "особистості" та віднаходження "секретів буття".

Стежками цих інтелектуальних старань я оберігав наче зерно особистості, не давав йому спсуватись під впливом різного роду екстремальних зовнішніх факторів, які я турботливо намагався пережити та забути. Але ж, не дивлячись на всі ці трюки, інколи життя підкидувало щось, що пост-фактум потребувало особливого втручання цілющої депресії. Звісно це були речі, які болісно забувати, а ще болючіше- пам'ятати. Як-то якісні попойки з друзями або історії любові та зрад, автомобільні подорожі та ночі з німими зорями. Тим не менш, депресії рано чи пізно закінчувались, білі періоди замінювались кольоровими тінями та солодкими ароматами. Поїзд рушав з платформи, "біографії" редагувались та переписувались. Змінювались нікнейми та статуси в соціальних мережах, змінювались сезони погоди, рельєфи, грунти та тваринні світи. Материки рухались на зустріч один одному та після невдалого, через надмірне слюновиділення, поцілунку, назавжди прощавалися, але залишалися в полі зорі один одного. Все це в прямому ефірі фіксувалось, записувалось стенограмами, стонами та синцями.

Я гіпнотично дивився, майже не дихав та не рухався (качав головою в такт мимоходній музиці). Якщо торкався- ніжно, якщо їв- швидко. Вчився сидіти та чекати. Вірити та цінувати. Хотів навчитись танцювати. А взагалі, цей світ не треба рятувати, його зцілить вогонь

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
max the pilot
max the pilot@max_the_pilot

1Довгочити
22Перегляди
На Друкарні з 4 червня 2023

Це також може зацікавити:

  • Філософія абсурду

    Сьогодні, ми трішки відійдемо від звичайних тем, тут не буде ні про програмування, ні корисної комусь інформації, це просто не структуровані думки, що прийшли якось вночі.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • ?????

    В країні третій рік війни. Що він принесе багатьом українцям? Що відбуватиметься на політичній та економічній арені ? Та чи можливий переломний хід у військових діях, у цьому році?

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • “ На межі “

    У цьому оповіданні йдеться про складний момент розставання двох молодих людей, які опинилися на роздоріжжі своїх життів. Через призму їхніх переживань та спогадів ми занурюємося в глибокі почуття тривоги, суму та надії.

    Теми цього довгочиту:

    Проза

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Філософія абсурду

    Сьогодні, ми трішки відійдемо від звичайних тем, тут не буде ні про програмування, ні корисної комусь інформації, це просто не структуровані думки, що прийшли якось вночі.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • ?????

    В країні третій рік війни. Що він принесе багатьом українцям? Що відбуватиметься на політичній та економічній арені ? Та чи можливий переломний хід у військових діях, у цьому році?

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • “ На межі “

    У цьому оповіданні йдеться про складний момент розставання двох молодих людей, які опинилися на роздоріжжі своїх життів. Через призму їхніх переживань та спогадів ми занурюємося в глибокі почуття тривоги, суму та надії.

    Теми цього довгочиту:

    Проза