Чесно кажучи, я давно не був настільки здивованим під час пошуку нової цікавої інформації для чергового довгочиту. Я вирішив написати щось цікаве з японської міфології, так як обожнюю цю культуру та без всіляких проблем здатий орієнтуватися в складнощах та особливостях японського різноманіття створінь, богів та духів.
Спочатку думав написати щось цікавеньке про Ізанамі чи Ізанаґі, але серед сотень різноманітних йокаїв (духів) зіткнувся з Сагарі. Чесно кажучи, ніколи раніше не помічав подібної істоти в японській міфології. і це, скажу я вам, найдивніший дух, який на цю мить мені знайомий серед всіх духів, всіх культур та релігій світу.
Сагарі - це дух коня, який зустрів свою смерть під деревом. Найчастіше в різноманітних легендах та історіях згадується дерево хурми. Гадаєте, що це найбільш дивна інформація? Е ні! Річ в тому, що після смерті дух перероджується та приймає форму висячої конячої голови. Вона звисає з дерева, як простий фрукт, а тримається за гілку однією рукою, в яку голова плавно переходить. Іншими словами, це звисаюча коняча голова, з досить довгою шиєю, але на іншому кінці знаходиться рука.
Найчастіше різноманітні легенди та страшилки пов’язані з цим йокаєм розповідають на острові Кюсю в префектурах Кумамото та Фукуокі. Також подібний дух частенько стає об’єктом для створення різних міських легенд. Інколи Сагарі сриймається і як дух, що здатний довести до самогубства людину, яка на душі має багато морально неправильних рішень та поступків.
Сагарі виникає лише в тому випадку, коли кінь або кобила гине по причині тяжкої хвороби під хурмовим (але іноді і під іншим) деревом. В такому випадку, душа тварини не здатна знайти повноцінного спокою, внаслідок чого душа не покидає тіло, а просто зливається з деревом. Таким чином, Сагарі виникає, як частина дерева, в багатьох випадках сприймається за плід, який не можна зірвати (тепер загадка про грушу, яку не можна зірвати виглядає інакше, так).
Дізнатися про наявність поблизу Сагарі нескладно. Цей дух обожнює щоночі вити. Виття Сагарі надзвичайно страшне та кріпове, більше нагадує крик тварини, яку ріжуть живцем. Якщо людина випадково чує подібне виття, та ще й наважиться піти в тому напрямку та подивитися на джерело звуку, то з великою ймовірністю підхопить страшну хворобу (ймовірно саме ту хворобу, ка була саме в коня перед смертю).
Однак, ці духи не відносяться до агресивних чи небезпечних для людей. В більшості випадків, Сагарі ігнорує людей, які мають чисте серце, роблять хороші вчинки. Частенько, саме такі люди здатні звільнити дух тварини та дозволити покинути цей світ. Важливо також розуміти, що деякі Сагарі не бажають покидати реальний світ та відправлятися до потойбічного. Все залежить від характеру померлого коня. Якщо його характер при життю був спокійним, легко піддавався тренуванню та дресируванню, то і його бажання знайти вічний спокій буде великим. Якщо ж кінь регулярно порушував команди наїзника, не підкорювався, то краще подібного агарі взагалі не чіпати навіть добрим людям.
