Не нам судить, та ми засудим.
А осудити я люблю.
Це осад, що лишає вбитих,
Тих хто на благо їв траву.
У світі цьому є порядок.
Та по секрету вам скажу:
Мені начхати. Я прирік
Вас слухати цю кашу, без зв'язку.
А ви то слухайте надалі,
Вам же цікаво: ба чи бу?
Що буде далі, лі чи в далі
Чи може на передову?
І заримую очі-ночі,
Скажу ще, звісно: я люблю.
А потім ще вам долі-крові,
А у кінці як закричу...
Нє, ну скажіть хітяра, га?
Нє, ну у реально же - імба.
Прямо відчув себе Французом,
Що проектує Мажино.
І я не буду боягузом,
Бо Бельгію ж ми не здамо.
Потім запощу у ТікТоку,
Під офігенний AMV.
Розкрутка, бабки... Що завгодно
Акордики такі... Блатні.
Короче...
Я музикант і я так бачу...
Чи може чую, це не суть.
Та що зі сказаного мною
Запам'ятають та збагнуть?
