Його бажання відмежуватися від світу добре показав Пітер Джексон. У фільмі на цьому зроблено більший акцент, ми бачимо різність поглядів на контрасті Трандуїл - Тауріель. І я особисто була на боці ельфійки, бажання замкнутися в своїх “чотирьох стінах” мене дивувало і відштовхувало. Але фінал фільму ставить все на свої місця. Вийти в широкий світ - це потрапити під жорна такої ваги, що від тебе і тих, хто тобі важливий, може лишитися порох. На жаль, наші сьогоднішні реалії яскраве тому підтвердження.
Трандіїл набагато старший за Тауріель, його досвід більший і набагато болісніший. Ми не занємо дати його народження, але його батько Орофер жив ще в Першу Епоху і бачив на власні очі Доріат - перше королівство ельфів у Середзем”ї. Ми не знаємо, коли народився Трандуїл, він також міг жити у цей час, цілком можливо, що він старший за Елронда. Але навіть якщо він не застав Доріат, то знав про нього зі слів свого найближчого оточення, бо частина його народу - нащадки сіндарів Доріату.
Доріат першим зіткнувся з силою темних, першим виграв війну з військами тоді ще Моргота. І першим зробив висновки про те, що ще одного зіткнення лоб в лоб він не витримає. Тому ельфійське королівство сховалося за чарівною завісою, яка довго забезпечувала йому мир і спокій. Але не вберегла від загибелі. Обороною і сидінням осторонь не виграли ще жодної війни, що у нас, що в Середзем”ї. Такий підхід дозволяє вижити невеличкій групі і то протягом певного часу. З другого боку, якщо сили явно не рівні, це вбереже від повного знищення. З часом вичікування може подарувати момент, коли можна буде нанести удар і знищити противника. Але більшою мірою це все ж таки ескапізм, відмова від світу, вихід з цивілізаційного потоку і шлях до забуття. Трандуїл та його народ виживуть у непроникних хащах, але світу вони будуть вже не потрібні, і місця окрім хащ для них не залишиться.
У Трандуїла були ще й особисті причини уникати широкого світу. Але про це буде далі.
