Пані та панове, Ірку попєрдоліло. Весь тиждень пройшов під егідою хуїсосінга Ірини Furryон, масштаб срачу був настільки великим що його обговорювали навіть «бумери». Настільки все погано.
Спочатку бабка назвала оборонців Маріуполя росіянами, раз вже деякі з них говорять російською. Потім коли багато людей спитали «whata fuck», а ватафаку було в рази більший ніж коли вона закликала бити дітей, що говорять російською, і приводила в приклад свого онука, який вже давно абстрактному Гріше «cтавить прононс», замість того щоб вибачитися, Остапа понесло остаточно. У ЖорІНа виявилося російське призвіще, а Пташка – мало того що бомжиха, так взагалі шалава, яка замість того щоб вчити Азовців українській, займалася з ними «гріховними речами».
І тільки вже подумалося, що більше людина накликати на себе народного гніву не може, так вона злила свого ж фаната ФСБ.
Про що ми взагалі говоримо? Ну, перед нами класичний попай. Людина настільки захопилася, що вона рятівник світу в білому пальті, що взагалі пішла в себе. У людини викривлене уявлення про світ.
Ніхто не намагається заперечити важливість мови. Путін дійсно хоче, щоб ви говорили російською. Двомовність для України ані трохи не благо. Нема нічого більшого, що розмиває нашу ідентичність, ніж ця двомовність. І добре б дійсно було б, якби на наших теренах не існувала російська.
Я з Харкова, і за своє життя в місті я зустрів три україномовних людини. Я правда розумію, про що кажу.
Але як із цим боротися? Furryон пропонує концепцію лютої українізації. Щось подібне працювало в Ізраїлі, про мовну політику Ізраїля я колись розповідав. Це коли ви наїжджаєте на всі прояви іншої мови, зриваєте всі виступи на ідиші, і взагалі обкладаєте всі їдишомовних хуями, і ті під суспільним напором переходять на іврит.
От тільки-но, із цим є декілька проблем. Боротьба з їдишем почалася ще на початку 20-х років, і завершилася приблизно у 80-ті. Хто знає історію Ізраїля, знає що земля обітована того часу – не найкраще місце для життя. Це місце, де ти живеш під постійними ракетними обстрілами в країні зі ще слабкою економікою.
Переїздити туди мотивував не як зараз, високий рівень життя, а саме приверженість ідеям сіонізму, тобто люди самі приймали рішення переходити, погоджувалися на всі труднощі і подібні практики скоріше були елементом дискусії.
Українці ж тут народилися, і часто не в двомовній середі, а одномовній. От в тому то і біда.
Сьогодні я спробую пояснити чому масові таврування, образи російськомовних, звинувачення в російській агресії і інші форми агресивної поведінки призводять виключно до агресії у зворотній бік, і ведуть до будь-чого але не до переходу на українську мову.
Та перед читанням пропоную заглянути на наш телеграм канал
Їхав гітлер через гітлер
16 серпня 1971 року ще молодий і маловідомий дослідник Філіп Зімбардо розпочав свій відомий Стенфордський тюремний експеримент. Учасників поділили на дві групи. Одна стала надзирачами, а інша ув’язненими.
Висновок був жахливим, але такий солодко приємний, мов би ходиш по моторошній кімнаті, і от тобі гірке, але одкровення. Якщо когось поставити в стосунки «я начальник – ти дурак», то рано чи пізно начальник почне вести себе по-скотськи. Це багато чого пояснювало. Як, наприклад, один художник-невдаха зміг направити на бліцкриг цілий німецький народ.
Інші психологи теж проводили експерименти. Наприклад, експеримент Стенлі Мілгрема, коли піддослідний мав бити невідому людину струмом, а за стінкою актор благав зупинитися. Зупинилися далеко не всі.
Печера Розбійників (Robbers’ Cave) Музафера Шерифа, який повторив умови відомої книги Вільяма Ґолдінґа «Володар мух». Всі три експерименти показали одну жахливу річ. Люди – скот і в кожному з нас сидить охоронець концтабору, тільки відвернись – і кожен кине зігу.
До чого все це до української мови? А до того що і Музафер Шериф, і Стенлі Мілгрем, і Філіп Зімбардо, натягували сов під глобус. Австралійська журналістка і, за сумісництвом, доктор філософії Джина Перрі перевірила перших двох і виявила, що Шериф не тільки намагався зупинити дітей, показуючи їм мультики, а частіше натравлював їх один на одного. Стенлі Мілгрем тиснув на піддослідних набагато вправніше ніж встановлено в методології, а неправильність експерименту Зімбардо взагалі розібрав хоч не кожен лінивий. Підкоригувавши методологію, експеримент повторили хлопці з Vsauce і прийшли до взагалі іншого висновку.
Тобто дослідники вже намагалися підтасувати експеримент під те, у що вони вірили. Людина – гнида, але слухняна, і тільки дай волю – так збудує концтабір. Як казав ваш Карл Пуппєр, ідол рептилоїда Сороса, жодних Пупів ворогам Пупів.
Сова на глобусі
Поппер вважав, що наука – це така справедлива і гнучка річ. Існує об’єктивна правда, якої всі мають дотримуватися, інакше ти мракобіс. Вчені постійно дискутують, проводять експерименти і не проти відмовитися від їх ідей, просто бо вони помилялися.
Але це так не працює. Вчені – теж люди, із життєвим досвідом і переконаннями. Так, науковці проводять гіпотези і сперечаються, але мейнстрім все одно проходить через ту парадигму, яка вже сформувалася у більшості. Тоді вже була теорія звідки ж взявся Гітлер, ніби німці лишень жертви сумасброду, така теорія добре лягала на тодішні політичні концепція. Потрібна була практика. Хороших досліджень можна натягати на всі випадки життя, а от перевіряти хочеться не завжди, особливо коли вони ламають марічкосвіт. Вчені теж мають всі ці стадії прийняття, особливо коли мова йде про речі які перевертають всю картину світу. Нема нічого гіршого для дослідника, ніж якщо його вчення, що він довго розробляв, спростували при його житті.
Це не значить, що наука бреше, це значить, що ми не ідеальні і збудований нами світ також.
Здавалося б ми живемо в світі, де правду перевірити неймовірно просто. Але ми бачили, як при стабільному доступі в інтернет знайшлося немало ідіотів, які вірили в те, що ніякої різанини в Бучі не було, а всі відео і фото трупів і розграбованих осель були зняті на студії Довженка. Ми бачили, як люди показували на відновлені будівлі так, ніби їх ніколи і не руйнували.
Чому так? Та тому, що так зручно. Це когнітивне упередження називається передузятість підтвердження або confirmation bias. Повірити в фейковість зйомки вестерну куди приємніше, ніж навантажувати мозок запереченнями, торгом і депресіями: тим хто переконаний в тому, що люди – скоти від природи, не потрібні розвінчання експериментів Зімбарда чи Мілгрема. Вони продовжують гуляти по інтернету і зростили вже не одне покоління лівої публіки.
Те, що не підтверджує наші переконання викидається, лишаються лиш ті точки зору, у які приємно вірити.
Секта
Людина – це соціальна істота. Соціальній істоті властиво об’єднуватися в соціальні групи по інтересам. Люди із якими ви не згодні по більшості параметрів поступово покидають ваше життя, і ви лишаєтеся тільки із тими, від кого або не можете позбавитися, або з вашими друзями.
Так утворюєтеся таке поняття як ехо-кімната, або ж бульбашка. Про її існування знає кожен соціолог. Всі опитування, що проведенні в інтернеті, або серед ваших знайомих є не репрезентативними. Будь яка спільнота відсіює із ним не згодних, так формується соціальні групи, навкруг яких вже формується ехо-кімната.
Люди в ехобульбашках не сприймають інформацію критично, вони аналізують тільки ті джерела, які вони вважають надійними.
Підлаштовуватися під бачення світу більшості – наша природа, бо так не треба витрачати сили на суперечки і не боятися остракізму, навіть якщо заради цього треба пожертувати власною думкою.
З 28 лютого по 19 квітня 1993 року тривала облога маєтку Маунт Кармел. Цей штурм був одним із найбільших ударів по репутації ФБР. В результаті загинуло 70 людей, включно з Девідом Корешем. Останній створив «Гілку Давидову» – тоталітарну секту, в якій брали участь декілька десятків сімей, які лишалися родинами суто формально. Родину їм замінив Кореш, чоловіки тримали целібат, а жінки навіть мали дітей від Девіда. Як бачите Кореш успішно розводив лохів-кук… «прийняв на себе всю гріховність сексу».
Як же ж він зміг звести з розуму стільки людей? Перекрив доступ до інформації? Ні. Люди регулярно дивилися телевізор, однак разом з тим Кореш коментував новини вказуючи, де їм брешуть.
Кореш дозволяв сперечатися із собою, і не створював образ бога, ні, він був таким собі своїм хлопцем, для членів своєї секти він став другом для кожного.
Кореш дозволяв іти з секти в будь який момент, але кинути секту означало кинути товариша. Він казав «іди, але благословління»
Ехо-кімната в якій ми варимося, неможлива без авторитету, її засновує людина, якій довіряють. Люди любить ґрунтуватися на авторитетах, повірити тому, хто приводить гарні аргументи, але є неприємним для іншого, ніколи нікого не переконає. Особливо це стосується дебатів. Прийняти це виглядатиме для людини, як поразка, і публіка ще більше переконується у власній правоті. Прорвати це не так і просто.
Так що там українська?
А тепер, коли ми поговорили і про Стенфордський експеримент, і про Гілку давидову, і про Поппера, давайте все таки поговоримо про українську.
Останнє, що я хочу, щоб ви подумали – так це те, що я вважаю себе «критично мислячим», який об’єктивно дивиться на світ. Я вважаю, що у своїх сектах знаходяться всі. Порохоботи – секта, мовнюки – секта, шарійці – секта, члени школи мислення Аперон – взагалі в буквальному смислі цього слова.
Пишучи цей текст, я вкладаюсь в створення своєї власної, до речі її можна підтримати на Патреоні.
І тепер давайте подумаємо про те, що нам взагалі пропонують діячі лютої українізації? А давайте, ми, мовнюки, така сама ехо-кімната, схожа на секту, споживаємо правильну інформацію, або її викривляємо ніби Кореш, підемо в іншу ехо-кімнату, і почнемо наводити аргументи, які вони погані, навіть не спробувавши зрозуміти їх ідеологію? Просто охуєнний план, Волтер.
Що ми взагалі хочемо? Відпиздити Грішу, повісити на нього вину за росію, і взагалі придумати якусь всрату концепцію, що рашка не бомбить Львів так сильно, як Харків, не тому що він близько до кордону, а тому що там багато людей говорило російською? Чи все таки, щоб люди перейшли на українську?
У нас заборонили 112 канал. Звісно що народ радів, і я не проти жити у світі, де його нема. Але який був розрахунок? Що люди припинять дивитися російську пропаганду і стануть українськими патріотами? В мене погані новини.
Цільова авдиторія 112 каналу встала зранку, побачила, що замість максіка назарова і киви, білий шум, і ще більше укріпилася в думці, що країна під зовнішнім керуванням, а останній острівець свободи знищено.
Люди, яких ображає Ірина Фаріон, скоріше повірять в мовний талібан, і ще більше укріпляться в думці про шпрехенфюрерів, навряд задумавши як же їм принесли благо. Наїзди поліни майко не зробили когось україномовним, не змусили відмовитися від російського контенту, зате створили ще одну опору для підходу «на зло мамі відморожу вуха», тепер це стало причиною ще раз підісрати укртві.
Будь-яка секта намагається позбавити вас колишніх соціальних зв’язків, вони хочуть, щоб ви лишили роботу, своїх друзів, і сім’ї, і працювали на благо секти. Це потрібно для того, щоб створити монополію на авторитет.
Переконати когось силою неможливо. Зате можна зламати ту монополію. Людину може переконати лишень авторитет, і то, якщо він не говорить щось зовсім абсурдне.
Створити ці авторитети просто: це соціальна взаємодія. Що робити з російськомовними? Говорити, не таврувати і не відвертатися, намагатися пояснювати власну позицію, не обісцінюючи свій соціальний досвід. Перехід кожного окремого російськомовного не можна забезпечити абстрактним тиском суспільства, це виключно ваша конкретна відповідальність.
Тих, хто перейшов на українську раніше, і таврував когось, ніхто ніколи не годував всіма цима «це ви винні в агресії», «ви насправді не українці» і «взагалі ви погані люди», «вас треба насилу змушувати, бо ви бидло». Ви перейшли, бо ви так вважали за правильне. Які ж ви націоналісти, якщо вважаєте свій народ надто тупим, щоб пояснювати, чому вони мають так робити?
Авторитет може бути не тільки особистим, потрібно поступово поширювати на людину культуру, робити для людини авторитетами українськіх культурних діячів. Потрібно популяризовувати ютуб, телеграм, і підіймати його якість. Але все це все одно відбувається через вас.
В той час як дешеві маніпуляції і образи, ведуть лишень до збільшення статків і політичного капіталу арестовича.
