Що таке любов?

За любов’ю незмінно йде розчарування. Ніякий прояв щастя не може тривати вічно як сонце не може заливати навколишній простір не створюючи тіней. Закони фізики працюють по-іншому, а Хокінг якось писав, що Бог і є цими законами. Так що ж тоді змушує нас залишатись? Що не дає нам піти після першого осколку й жмені піску в очі засліплені дофаміном? Неможливість визнати перебільшеність нашого найрозрекламованішого біологічного прояву? Страх? Віра в те що це одноразова акція і скоро все повернеться до того прекрасного періоду коли окситоцин душив й топив в крові найменші бунти критичного мислення? В більшості випадків це звичка. Все наше єство побудоване на них. Я не намагаюсь переконати вас, що в цьому почутті немає сенсу чи в його абсолютній дурості. Любов дала нам те що ми називаємо цивілізацією, робить з нас тих кого ми маємо на увазі коли говоримо слово ‘‘людина’’.Та я бачу немислиму користь у деякому зніченні божественного ореолу навколо вищезгаданого почуття й підсвіченні нашої цілковитої залежності від звичок. Ми прокидаємось й засинаємо відносно них, між масками, що ми воліємо показувати світу й звичками стоїть насмішливе дорівнюю, спробуєте знайти якусь крупинку власного єства й переконайте самі себе що вона не витекла із звички. Відучуючи себе чи з огляду на обставини кидаючи один з полюбуваних патернів чи не відчуваєте ви ту саму пустоту, гіркоту і страх, що так красиво описують поети? Я зараз не про цигарки чи скролінг до опівнічного відрубу а щось що ви раніше всерйоз сприймали частинкою власної особистості. Про щось, що як вам здавалося грало ноти вашої душі для навколишнього світу. Можливо я зараз прозвучу як ті самі іронічно згадані мною романтики-ідейники та сприймаючи романтичні чи дружні почуття як ту саму частинку нашого єства ви одночасно сприймаєте її як звичку від якої можна позбутися всього на всього дисципліную та осмисленням. Ви сприймаєте їх як щось безпосередньо зв’язане з вашою особистістю й щось що безпосередньо на неї впливає. Та ось, ця ваша неймовірна, невимовна й незрозуміла нікому іншому велика любов пройде точно так само як і погана осанка. З роботою й часом. А між вейпом і склянкою води з лимоном о шостій ранку варто виробити звичку вибирати друге.