Саме поняття тотальної політизації означає собою тенденцію порушення герметичності політичної сфери. Слідуючи за теорією деяких соціологів наше суспільство поділяється на багато сфер кожна з яких є непроникною для іншої, якщо ж вторгнення все-таки стається воно формує нову сферу, що тільки крутиться на орбіті попередньої. Повсякденність не залучена у жодну з них,отож, керується власною логікою, законами і здоровим глуздом.
Здебільшого, люди що користуються цим терміном схильні жалітись на чвари в фейсбуці чи фрази в осуд влади покладені в один ряд з обговореннями погоди і інших буденностей. Тотальна політизація змушує всіх нас крутитися на орбіті навколо-політичної чи вибачте за настільки непристойну образу популістської сфери. Тобто, говорити не роблячи жодних політичних дій. З них до речі і складається сакральна, істинна політика.
Подібні терміни були доречні до вживання, що правда, пару століть тому назад, коли ми, ні в чому не відповідальні селюки делегували політику одній людині чи їхньому прошарку. Тоді, фрази ‘‘ навіть мовчання є політичною дією’’ чи ‘‘ якщо не займатися політикою, політика займеться вами’’ і справді були ідіотськими. Та чи можна вважати мовчання короля дією, яка відобразиться на майбутньому королівства? Так. Отож, в ретроспективі в якій кожен з громадян з вісімнадцяти років до старечого маразму наділений політичною силою, він наділений і відповідальністю. Навіть якщо ця ретроспектива виходить з демократичних режимів і одним гребенем зачісує авторитарні.
Ще одним поглядом на термін тотальної політизації є бачення всіх навколишніх подій через призму політики, доволі дискутивного надбання громадської включеності. Подібне і справді наносить непоправний удар для психіки і що не менш важливо критичного мислення та чи носить достатньо поширений характер для подібного епітету? З урахування нинішніх реалій можливо, але важливо тримати в голові,що сьогоденні обставини не являються нормою а саме з норми ми класифікуємо суспільні течії.
Справедливості заради варто сказати що найпоширенішим використанням теорії соціальних сфер є аргументація чому ж наукове комюніті повинно залишатися недоторканим. Думаю ніхто не заперечить необхідність огородження наукових досліджень від політичних, філософських, публіцистичних та всіх інших поглядів, що можуть міститися в голові науковця. На святість виразу ‘‘ науковим дослідження може називатися тільки дослідження зроблене заради дослідження*, все інше публіцистика’’ зазіхати ніхто, надіюсь, не планує.
*Перепрошую за тавтологію.
