Сумніви взагалі-то не являються чимось поганим. Вони яскравий показник наявності критичного мислення, оскільки тільки абсолютний ідіот володіє таким багатством яке ми називаємо абсолютним радикалізмом. Та не варто плутати їх з тим шнуром на вашому горлі під назвою невпевненість.
Не дивлячись на написане вище речення, найкращою алюзією на слово невпевненість я вважаю кайдани. Ті важилезні ланцюги,що обплітають нашу свідомість,сковоють рухи й перекривають кровообіг. Ви можете вважати ту поведінку(а якщо ви дочитали до цього моменту знаєте про яку я кажу) перетягнутого з усіх боків сноба кращою за клоуна,що не встані й на хвилину замовкнути вивергає з свого рота всіляку дурницю. Але хіба ви йому не заздрите?
Хіба ніколи не бажали відчути ту легкість свідомості коли не обдумуєте кожне своє речення наперед? Або зосередитись на тому що говорить співбесідник замість прокручування варіантів що ж він про вас думає? Або після хорошої прогулянки насолоджуватись життям а не корити себе за невдалий жарт чи того гірше безперервне мовчання?
Насправді, ви можете й не відчувати заздрості,ні. Ви можете буди тверді в рішенні не спускати свої зверхні щити й не уподоблуватися тій чотирнацькій недоумкуватості. Та чи не нагадаєте мені що ми там говорили про радикалізм?
-Написати набагато легше ніж зробити-скажите ви. І на при великий жаль будете праві.
