Автор: Nahal Toosi | POLITICO
Переклад: t.me/in_factum
Путін виглядає дедалі більш загнаним у кут, але його амбіції щодо України залишаються незмінними.
Українські сили завдали разючого удару дронами по стратегічних бомбардувальниках на віддалених російських авіабазах. Війська Путіна, виснажені боями, не можуть захопити значні території, а лінія фронту майже не змінилася за два роки. Російська економіка демонструє неоднозначну картину: інфляція гальмує зростання, а тривожні сигнали дедалі помітніші. Трамп, який раніше захоплювався брутальним стилем Путіна, тепер ставить під сумнів його адекватність і закликає «ЗУПИНИТИСЯ!». Американські законодавці розглядають новий пакет санкцій проти Москви, який один із сенаторів назвав «нищівним».
Попри ці виклики, Путін ніколи не відмовиться від амбіцій підкорити Україну, і переконувати його в цьому не має бути ціллю союзників України. Натомість мета — зробити так, щоб він не зміг реалізувати свої амбіції. Простіше кажучи: Путіна неможливо змусити відступити від України; потрібно зробити Україну недосяжною для нього.
Трамп і деякі його ключові радники, здається, не розуміють цієї особливості Путіна. Вони надсилають суперечливі сигнали щодо російського лідера, а Трамп поводиться так, ніби економічні пропозиції чи пости в Truth Social можуть його переконати.
З огляду на нові санкції, які розглядаються, багато експертів сподіваються, що Трамп скористається моментом, щоб показати Путіну: навіть якщо його амбіції не контролювати, їх реалізацію можна зробити надто болісною. Проте ці ж аналітики попереджають, що самі лише санкції не змусять Путіна відступити. Так само не зроблять цього військова допомога Україні чи гучні заяви в соцмережах.
Щоб показати Путіну, що він абсолютно не може поглинути Україну, потрібна комбінація всіх цих заходів і навіть більше. А ще — терпіння.
«Саме тому проводяться такі операції, як знищення їхніх стратегічних бомбардувальників. Це боляче. Це дорого», — зазначила Андреа Кендалл-Тейлор, колишня співробітниця американської розвідки. «Чи можемо ми завдати достатньо шкоди, щоб він урешті сказав: "Я не можу робити [воювати] вічно"?»
Я не перший, хто стверджує, що Путін ніколи не змінить своєї віри в те, що Україна належить Росії. Його власні тексти чітко вказують, що він вважає Київ необхідним для Росії, щоб досягти нових висот на світовій арені. Колишній держсекретар США Ентоні Блінкен назвав цю позицію Путіна «теологічною». Один з аналітиків припустив, що найкраща стратегія Заходу може полягати в тому, щоб чекати, поки Путін помре.
Представник Білого дому, коментуючи ситуацію на умовах анонімності, заявив, що Трамп «завжди був жорстким до Путіна». За його словами, «унікальність зовнішньої політики цього президента полягає в тому, що він може бути суворим до противників, але водночас здатен дивитися в очі будь-кому, щоб досягти миру».
Однак багато слів і дій Трампа свідчать, що він недостатньо усвідомлює, наскільки непохитним є Путін у питанні України.
Під час передвиборчої кампанії Трамп неодноразово заявляв, що може завершити війну за перші 24 години після повернення до Білого дому. Пізніше він назвав це жартом, але такі заяви створюють враження, що Путіна легко переконати. Останнім часом Трамп виглядає спантеличеним тим, що Путін не зменшує тиск на Україну. Нещодавно він із ноткою здивування заявив, що російський лідер «зовсім ЗБОЖЕВОЛІВ». Трамп також здається розчарованим через несерйозне ставлення Путіна до переговорів про припинення вогню.
Ця жорстка риторика Трампа контрастує з його попередніми спробами задобрити Путіна. Водночас його дії не завжди послідовні. У середу після розмови з Путіним Трамп опублікував пост у соцмережах, у якому пасивно зазначив, що російський лідер чітко дав зрозуміти: він змушений відповісти на українську атаку дронами.
Коментарі та дії інших представників адміністрації також свідчать про брак ясності щодо кремлівського лідера, який вперше вдерся в Україну понад десять років тому.
Віцепрезидент Джей Ді Венс, відмахнувшись від занепокоєнь України щодо того, що Путін не дотримуватиметься мирної угоди, продемонстрував, що не до кінця розуміє глибину амбіцій російського президента. Його позиція, висловлена під час незручної зустрічі в Овальному кабінеті в лютому з президентом України, ймовірно, посилила впевненість Росії в тому, що її зусилля з розколу між Вашингтоном, Україною та Євросоюзом працюють.
Заява держсекретаря Марко Рубіо про те, що США можуть просто відійти від спроб вирішити кризу, також не додала підтримки Києву. Це сигналізує про брак терпіння в США і може спонукати Росію активніше шукати перевагу у війні. Якщо Путін і має щось на свою користь, то це час.
Яка саме межа для Путіна, після якої він відмовиться від ідеї захоплення України?
«Такі речі важко оцінити кількісно. Це психологія однієї людини», — каже Едді Фішман, колишній співробітник Держдепартаменту, який працював над санкціями проти Росії.
Деякі експерти з Росії зазначають, що Путін, ймовірно, знайомий із концепцією «TACO Trump» — «Trump Always Chickens Out» («Трамп завжди відступає»), яка поширилася на Волл-стріт. Його непослідовність у політиці та часті відступи, наприклад, у питанні тарифів, можуть сигналізувати Путіну, що американський президент готовий до жорстких переговорів, але врешті піде на поступки, даючи Москві простір для маневру.
Новий законопроєкт про санкції — це своєрідний тест для Трампа і його розуміння мислення Путіна. Законопроєкт підтримала більшість сенаторів США і передбачає жорсткі заходи, спрямовані на блокування головного джерела доходів Росії — експорту енергоносіїв. Законопроєкт запроваджує 500% тарифи для країн, які продовжують купувати російську нафту, газ, уран та інші ресурси.
Питання, чи залишиться цифра 500% після переговорів між Білим домом і Капітолієм. Такі тарифи зачеплять ключових торгівельних партнерів США в Європі, Китаї та Індії та можуть спричинити хаос у світовій економіці. Проте будь-яка версія законопроєкту, що буде ухвалена, може завдати серйозного удару Росії.
Якщо Трамп підпише цей закон, Кремль матиме привід для занепокоєння, адже це означатиме, що Трамп не боїться ескалації з Москвою. Але якщо Трамп підпише закон, а потім відкладе, скасує чи не застосовуватиме санкції та тарифи, Путін вважатиме, що Трамп знову відступає, і скористається його непослідовністю.
Якщо Трамп також не вживатиме інших значущих кроків для підтримки України, зокрема щодо військової допомоги, це може ще більше зміцнити впевненість Путіна в тому, що він і його війська врешті переможуть Київ.
Звісно, Путін може погодитися на мирні переговори — у певному сенсі він уже це робить, хоча зазвичай відправляє на такі зустрічі другорядних представників. Ці дії виглядають як спосіб виграти час із Трампом, який позиціонує себе як експерт з укладання угод і прагне компромісу. Навіть якщо Путін погодиться на тривале припинення вогню чи іншу паузу в бойових діях, аналітики вважають, що він використає цей час для перегрупування і зрештою ударить знову.
Одна із фішок Трампа, яка навряд чи спрацює з Путіним, — це обіцянки економічних угод у разі досягнення домовленостей з Україною. Справедливості заради, сам Путін порушував це питання, прагнучи послаблення санкцій від Трампа, який дивиться на світ переважно через призму бізнесу.
Реальність така, що російська економіка трансформувалася після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Зараз вона значною мірою залежить від війни. Є ознаки, що це не може тривати вічно, але економіка витримала довше, ніж передбачали багато західних чиновників і аналітиків.
Путін також, ймовірно, усвідомлює, що навіть якщо Трамп скасує всі американські санкції, американський бізнес навряд чи поспішить повертатися на російський ринок. Ризики надто високі, зокрема через можливість, що майбутній президент США знову запровадить санкції. До того ж європейські санкції, найімовірніше, залишаться в силі.
«З огляду на санкції та експортний контроль, які потрібно скасувати, не кажучи вже про репутаційні ризики та бізнес-середовище в Росії, важко уявити, що західні компанії поспішать повернутися на цей ринок», — зазначила Ренді Левінас, колишня операційна директорка нині розпущеної Американо-російської бізнес-ради.
Путін опинився в куті. Але поки всі спостерігають за ним, він не відводить погляду від України — усієї України.
