Вчорашні синдбади сьогодні пливуть за обрій,
Лишивши печаль на кінчиках листя м'яти.
Місто готичне давно вже чекає на свято.
В мороці ночі серця оживають хоробрі.
⠀
Анна Плішак/Anna Plishak
Вчорашні синдбади сьогодні пливуть за обрій,
Лишивши печаль на кінчиках листя м'яти.
Місто готичне давно вже чекає на свято.
В мороці ночі серця оживають хоробрі.
⠀
Анна Плішак/Anna Plishak
Філософський вірш
Дівчино з очима сонця,
На березі озера Артем зустрічає русалку.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Ми розминулись у шумі вокзалів, та кожен рядок — як спогад про недопитий чай і зустріч, що була. Навіть у поспіху життя, у дешевому вині й тумані значень — серце шукає ту саму стежку. Там, де все почалось.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Ми розминулись у шумі вокзалів, та кожен рядок — як спогад про недопитий чай і зустріч, що була. Навіть у поспіху життя, у дешевому вині й тумані значень — серце шукає ту саму стежку. Там, де все почалось.