Русалчине озеро з дитинства вабило Артема. Краса первозданної природи, цілющий спокій, затишок — все те, чого потребувала його спрагла і змучена душа.
⠀
Чоловік зупинився біля розлогої верби, що похилила своє гілля у самісіньку воду і загравала із жовтим лататтям. Солодкоголосі солов′ї натхненно виспівували дивовижні пісні. Жабки ліниво кумкали. Легіт ніс на своїх крилах шматочок жаданої у цей спекотний день прохолоди.
⠀
Артем пильно вдивлявся у озерну глибину, тримаючи в руці квіточку деревію, вдихаючи її терпкий аромат. Згадалося, як в дитинстві його поїли відваром цієї рослини для покращення апетиту. А він малий комизився, не хотів пити, бо гірке. Якби ж тоді знати, що світ з′їде з ґлузду і життя виявиться ще гіркішим, ніж той напій…
⠀
— Чому такий сумний? — З-за вербового стовбуру вийшла тендітна дівчина зі смарагдовими очима. Босоніж. Вбрана в довгу полотняну сорочку, оздоблену тонкою мережкою. Вона заплітала своє довге чорне волосся у косу і, здавалося, зазирала прямісінько в душу Артема. Спочатку під її спостережливим взором чоловік почувався незатишно й боязко, він не міг ні на чому сфокусувати свій погляд, термосив бідолашну рослинку у руках. Та згодом глибокі зморшки, проорані на його обличчі тривогами, почали розгладжуватися. Він розслабився, заплющив очі і усміхнувся. Біла квіточка деревію впала у озерну воду.
⠀
— Тепер залоскочеш мене і затягнеш на глибину, що повік не знайдуть? — Запитав у чорнявки.
⠀
— Ні, допоможу відновити рівновагу і пробудити прадавню силу, що зробить тебе непереможним.
⠀
Русалка довго шепотіла Артемові на вухо замовляння і заклинання. Він уважно слухав, всотував кожне слово. А коли вона його легенько штовхнула і сказала: «Біжи!» — побіг, знаючи, що ноги самі принесуть його, куди треба.
⠀
— Навіщо відпустила того красеня? — Примхливо зашелестіла верба. — З ним можна було б добре розважитись.
⠀
— Е ні, мамцю, для розваг знайдемо іншого, слабшого, прийшлого. А цьому ще рідну землю боронити. Та й нас з вами, — мудро відповіла Русалка.
⠀
Анна Плішак/Anna Plishak
⠀
#творчість_анни #оповідки_від_анетки
