Пахощі падуть
за тихим спалахом.
Крадькома біжу,
обіймаючи спогадом
рани, впроваджені жалем.
Піднімуться падким ковтком,
окутими скелями
Пахощі падуть
за тихим спалахом.
Крадькома біжу,
обіймаючи спогадом
рани, впроваджені жалем.
Піднімуться падким ковтком,
окутими скелями
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Жила-була в одному селі баба Валя. Та не була вона ні доброю, ні привітною, як інші бабусі. Навпаки — любила чужі біди, раділа нещастям і тільки те й робила, що пліткувала та шкоду людям чинила.
Жила-була в одному селі баба Валя. Та не була вона ні доброю, ні привітною, як інші бабусі. Навпаки — любила чужі біди, раділа нещастям і тільки те й робила, що пліткувала та шкоду людям чинила.