Пахощі падуть
за тихим спалахом.
Крадькома біжу,
обіймаючи спогадом
рани, впроваджені жалем.
Піднімуться падким ковтком,
окутими скелями
Пахощі падуть
за тихим спалахом.
Крадькома біжу,
обіймаючи спогадом
рани, впроваджені жалем.
Піднімуться падким ковтком,
окутими скелями
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Вірш, написаний за чверть годинки буквально, перед черговою Першою Кавою в кнайп-клубі "Купідон", доки всі збиралися й сходилися. Там же й продекламований.
Ми не повинні жертвувати своїх письменників московитам. Ми повинні виправляти їхні помилки, дивитись на їхні тексти критично й врешті приходити до усвідомлення їхнього внеску. Я вирішила скористатись знанням бісової мови - і перекласти маловідомі твори українських класиків.
Вірш, написаний за чверть годинки буквально, перед черговою Першою Кавою в кнайп-клубі "Купідон", доки всі збиралися й сходилися. Там же й продекламований.
Ми не повинні жертвувати своїх письменників московитам. Ми повинні виправляти їхні помилки, дивитись на їхні тексти критично й врешті приходити до усвідомлення їхнього внеску. Я вирішила скористатись знанням бісової мови - і перекласти маловідомі твори українських класиків.