не ховайся, не тікай, я не ворог, я твій рай

самотніше мене тільки ти.
нумо історію розкажи
про біль, побиття та інший жах,
який всі чинили просто так.

самотніше мене тільки ти.
я вмію емоції берегти,
й писати тоді, коли є потреба,
а ти лиш страждаєш, мов мегера.

давай поговоримо про це,
я можу підтримати твої спроби.
прошу не тікай, не ховай лице,
ми можемо разом вдихати грози.

ми будемо разом дивитись на дощ,
старатися разом, хворіти й хотіти.
справляти враження на цей світ,
і врешті ми будемо добре жити.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
jinikamin
jinikamin@jinikamin

мистецтво створює несказанне

38Прочитань
0Автори
1Читачі
Підтримати
На Друкарні з 4 вересня

Більше від автора

  • любов чи ненависть?

    біль, що сягає піку оргазму, інколи, важко пояснити..

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • свято в траурі

    я рахую дні поволі, але тіло веде власник лік

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

Коментарі (2)

і врешті ми будемо добре жити.

Прекрасний фінал👏

Вам також сподобається