Сірість

Сірість все заполонила, стіни, вікна і навіть батарею,
Усе що ціним було у мені - посірішало під стелю,
Моя поезія мертва як абортоване немовля,
До читачів вона уже нічого не промовля,

Я видер на стінах тих сірих одне:
"Помри як зійде сонце з недільним вогнем"
Зроби це чітко та швидко - не дай цьому зупинитись,
Нехай всесвіт побачить твою слабкість й критичність,

Нехай це буде гарно як у фільмах,
Романтизуй це - бо так буде ліпше.
Ми пішаки у долях чужих та як королі ми зляжим в труні,
Не згадають про тебе - біля ватри палкої,

Не промовлять про тебе слова мякого,
Ти не був видатним чи якимось шляхетним,
Ти був сірим каміном в будинку чужому,
Не запалять в тобі більше дрова - не відчуєш тепла ти свого.

Небо запалиться білим вогнем,
Даруючи знак - це той день,
Я все би віддав за ті теплі моменти,
Як я дарував - свої фрагменти.