Всіх вітаю в цей недільний вихідний!
Сьогодні я додала останні три глави продовження моєї книги з серії Адаір.
Ще до початку війни, я вирішила занотувати сюжет, а вийшла повноцінна книга. Вона переписувалася безліч разів(у підвалі під звуки піону), щоб стати для мене ідеальною. Переписувалися персонажі, сюжети і місця. Та коли все було зроблено як треба, я відчула пустку, бо привʼязалась до створених героїв. Мені не хотілося, щоб ця подорож добігла кінці. Тому, після завершена Адаір. Діти Кіона, я одразу почала працювати над продовженням Адаір. Чотири Голоси . Тепер і ця книга готова, а я знову відчуваю теж саме)
Хочу поділитись з вами цитатами з цих(безкоштовних) книг:
“Три паруси головних будівель Уна-Ре повільно руйнувалися під натиском дощу з метеоритів, що все ще не вщухав. Як і раніше, вони, як списи, рухалися до своєї мети й з усією накопиченою силою врізалися у повністю знищений світ.”
“Як-Хаф відчував все, що відбувалося з людьми навколо нього. Лють, страх, відчай, веселощі, кохання, бажання робити хоча б щось. Все це поєднувалось, накопичувалось в ньому, а він не міг зрозуміти, як дати цьому вихід.”
“Розум Кіона все ще був під його контролем, але це потребувало великої кількості зусиль та жертв. Почвара билася всередині й від кожного удару чоловік втрачав свої спогади. Миті його довгого життя танули й зникали безвісті.”
“Не в силах стримувати себе, хлопець закричав і схопився руками за голову. Пульсуючий біль посилювався з кожною секундою! Він почав рвати на голові волосся від відчаю! Очі почервоніли, дрібні судини збільшувалися та переповнювалися кров`ю. Сльози текли без зупину. Намагаючись розгледіти хоча б щось навколо себе, він побачив лише все поглинаючу темряву. !
“Королева сиділа в оточенні своїх любих онера, коли шепіт донісся до її лівого вуха. Хтось з мисливців побачив кораблі у небі. Відчувши легке хвилювання, вона посміхнулась.”
“Всі вони нарешті були вдома, могли відчути безпеку, спокій, котрого так не вистачало всі ці дні. Оді роздивлялася все навкруги, дивуючись кожній незначній дрібниці. Першим ділом, дівчина побігла до квітучих клумб і почала роздивлятися квіти. Вона нічого подібного раніше не бачила! Вона взагалі ніколи нічого не бачила! Лише холодні стіни Ноа.”
Сподіваюся, ніч сьогодні буде тиха. Гарного всім вечора!
