Старий Кит

Дихати не можу, щось здавило груди,

Воно міцне як сталь і тверде як граніт,

Не відпустить воно мене уже на вік,

Жити так - гірше ніж у пеклі,

Навіщо муки ці терпіти сьогоденні,

Ті хто треба - не почують вже тебе,

Кому не треба і так буде байдуже,

Це гнітіння знищує щоразу,

Усе що мені вдається відбудувати,

І не дивлячись на це,

Я все будую і будую - бо таке моє прокляття,

І вороття давно уже нема,

Я все віддам за зорі і тумани,

Що тоді я споглядав спокійно,

Тепер ж вони у мене викликають,

Паніку й горіння - що мене випалюють до тла,

Я втомлений оцим дурним палінням,

Яким просяк по самі вінця,

Чому ж не чуєш ти мене,

Зоре ясна - благодатна,

Коли так треба ти мені,

Мене полишила страждати,

Відблиск сонця на воді,

Дарує новий день страждання,

Воно буде як дім згорівший,

Безповоротно чорним тлом,

Усе що бачиш ти - немає сенсу,

Мета відсутня в голові ,

Живеш неначе кит старий,

Що втратив сили плисти,

І тонеш-тонеш у собі,

Втрачаючи краплини кисню...