Дихати не можу, щось здавило груди,
Воно міцне як сталь і тверде як граніт,
Не відпустить воно мене уже на вік,
Жити так - гірше ніж у пеклі,
Навіщо муки ці терпіти сьогоденні,
Ті хто треба - не почують вже тебе,
Кому не треба і так буде байдуже,
Це гнітіння знищує щоразу,
Усе що мені вдається відбудувати,
І не дивлячись на це,
Я все будую і будую - бо таке моє прокляття,
І вороття давно уже нема,
Я все віддам за зорі і тумани,
Що тоді я споглядав спокійно,
Тепер ж вони у мене викликають,
Паніку й горіння - що мене випалюють до тла,
Я втомлений оцим дурним палінням,
Яким просяк по самі вінця,
Чому ж не чуєш ти мене,
Зоре ясна - благодатна,
Коли так треба ти мені,
Мене полишила страждати,
Відблиск сонця на воді,
Дарує новий день страждання,
Воно буде як дім згорівший,
Безповоротно чорним тлом,
Усе що бачиш ти - немає сенсу,
Мета відсутня в голові ,
Живеш неначе кит старий,
Що втратив сили плисти,
І тонеш-тонеш у собі,
Втрачаючи краплини кисню...
