Будівля станції виглядала старою, майже покинутою. Дерев’яні стіни, потемнілі від часу, маленькі вікна, крізь які пробивалося світло. Над дверима висіла табличка, але напис на ній стерся. Він штовхнув важкі металеві двері. Тепло огорнуло його одразу. Усередині пахло сушеною шипшиною, старою шкірою й дровами. Тріщав вогонь у печі. Повітря було густим, затишним, ніби час тут рухався інакше.
Далі прочитати можна тут і проголосувати
https://mymanuscript.com.ua/contests/svitlo_mizh_riadkamy/71d0c55a-caaa-4664-ad51-9841931cd19f
