У зв'язку з наближенням новорічних урочистостей, варто згадати, як відзначали свято і супутні йому урочистості в деяких регіонах середньовічної Європи.
Свято "довгої ковбаси" (нім.- Die Lange Wurst) - найперше і найяскравіше свято, яке відзначали жителі середньовічного Кенігсберга. Вперше це свято відзначили в день Нового року, 1520 року. У той час у Кенігсберзі, як і в інших частинах Німеччини, правив Тевтонський орден, який підпорядковувався папі Римському. А церква в ті часи, не заохочувала різні розваги. Тож, імовірно, саме Кенігсберг, говорячи сучасною мовою, був найбільш просунутим містом середньовічної Європи.
Свято провели, коли при владі в Східній Пруссії стояв герцог Альбрехт Бранденбурзький, останній магістр Тевтонського ордена. До речі, сам орден було розпущено 1525 року.
Свято організували місцеві м'ясники, які виготовили і пронесли містом виготовлену ними ковбасу довжиною близько 20 метрів. Почесний дар для дегустації, у вигляді шматка цієї ковбаси отримав сам герцог зі свитою і місцеве духовенство. Інша частина ковбаси дісталася міським жителям. Городянам, відповідно, дуже сподобалася ідея проведення такого свята, яке згодом стало щорічним.
У 1555 році ковбаса була вже в 50 метрів, і з кожним роком довжина ковбаси ставала дедалі більшою, так у 1583 році довжина ковбаси становила близько 300 метрів і важила понад 178 кілограмів, а для її перенесення потрібен був 91 підмаст.
.
Найбільших розмірів ковбаса досягла 1601 року. Кенігсберзька гільдія м'ясників виготовила ковбасу, довжина якої була понад 400 м, над її виготовленням працювали 3 майстри і 87 підмайстрів, витративши на її виготовлення 81 свинячий окіст і понад 7 кг перцю. Тягли цю ковбасу вагою в 353 кілограми 103 підмайстри у святковому одязі. Супроводжували їх музиканти та прапороносці. Процесія рухалася від заїжджого двору м'ясників до замку, де частину ковбаси, як новорічний подарунок, передали герцогу та його радникам. Далі колона пройшла трьома районами міста: Лебенихт, Альтштадт і Кнайпхофф, де свою частку отримували бургомістри, пивні майстри і священики. Закінчилася хода біля заїжджого двору пекарів у Лебеніхті, там м'ясники і пекарі разом із рештою містян влаштували бенкет і з'їли з пивом залишки ковбаси.
Цього ж року на Водохреща до свята долучилися й пекарі. До заїжджого двору різників вони принесли 8 величезних батонів із родзинками, у 2,5 м завдовжки кожен. Для їхнього випікання знадобилося 12 четвериків (1 четверик - куль у чотири пуди) пшеничного борошна і 2 фунти анісу. Прикрашені батони були коронами зірками і гербами з пряникового тіста.
Згодом, слава про довгу ковбасу і величезні хлібні батони з родзинками, рознеслася по всій Європі.
