У суботу демократичний Тайвань, де-факто незалежний від комуністичного Китаю, обирає президента. Фаворита перегонів Пекін вважає "сепаратистом" і обіцяє вжити заходів, якщо острів заїкнеться про формальну незалежність. Якщо ж Китай наважиться застосувати силу, всьому світу загрожує найбільш руйнівна криза XXI століття, наслідки якої ризикують затьмарити збитки і від російського вторгнення в Україну, і від пандемії ковіду, і від світової фінансової кризи 2008 року.
Тайваню не звикати до китайських погроз, але цього разу все серйозніше, оскільки президентські вибори на острові — перші після нападу Росії на Україну.
Китай не лише не засудив агресію ядерної держави проти сусідньої країни з метою "возз'єднання єдиного народу", але й зміцнив зв'язки з Кремлем.
Лідер КНР Сі Цзіньпін приймав і сам їздив в гості до "дорогого друга" Володимира Путіна, який став ізгоєм на Заході й потрапив у міжнародний розшук за звинуваченням у воєнних злочинах проти українців.
І КНР, і Тайвань офіційно вважають себе одним великим Китаєм. Тайвань в принципі не проти об'єднатися, але не під керівництвом китайської компартії, і виступає за статус-кво формально разом, фактично нарізно. Згідно з опитуваннями, понад 90% тайванців не бажають негайного об'єднання.
Але і прихильників оголошення незалежності на Тайвані майже немає, оскільки подібна декларація стовідсотково спричинить війну з КНР.
Сі Цзіньпін неодноразово попереджав про це. Він ставиться до острова, розташованого лише за 150 км від материкового Китаю, приблизно як Володимир Путін до українського Криму.
Сі зосередив у своїх руках всю владу в КНР і в останні роки неодноразово заявляв про неминучість возз'єднання з Тайванем. Він говорив, що це питання не можна залишати майбутнім поколінням, але відкидав припущення про нібито встановлений крайній термін — 2027 рік.
У новорічному зверненні за два тижні до тайванських виборів Сі сказав, що Тайвань "неодмінно возз'єднається" з Китаєм. Аналітики відзначили посилення тону китайського лідера: минулого року він лише назвав "людей по обидва боки Тайванської протоки членами однієї родини".
"Нікого вже не дивує, що Китай залучає армію для залякування. І робить це все частіше і все охочіше", — каже Браян Харт з американського Центру стратегічних й міжнародних досліджень (CSIS).
Головний гарант безпеки Тайваню - США. Америка обіцяє заступитися за 24-мільйонний острів, якщо 1,5 мільярдний материковий Китай нападе на нього.
Ставки як ніколи високі, і суботні вибори ризикують стати іскрою, з якої розгориться полум'я регіонального конфлікту, здатного перерости в глобальне протистояння США і Китаю - двох найбільших економік і військових держав.
Якщо Тайвань опиниться в блокаді чи під китайськими бомбами, у всьому світі зупиниться виробництво мобільних, автомобілів та електроніки, оскільки на острові випускається 60% всіх мікропроцесорів і 90% складних чіпів. Постраждає і китайська економіка — друга за розміром після американської. По дотичній це зачепить решту світу.
Економісти Bloomberg оцінили потенційну шкоду від конфлікту Китаю з Тайванем в астрономічну суму 10 трлн доларів, або 10% усієї економіки. Від такої кризи світ оговтуватиметься десятиліттями.
Чому Китаю не потрібна війна
Приводом для силового рішення може стати перемога кандидата від керуючої Демократичної прогресивної партії. Нинішній віцепрезидент Лай Цінде мітить у президенти і представляє себе продовжувачем політики Цай Інвень, яка керувала державою максимально дозволені два терміни. Однак попередні висловлювання Лая про незалежність Тайваню дали опозиції й Пекіну привід називати його кандидатом війни і маріонеткою США.
"Гадаю, Китай продовжить брязкати зброєю, а у разі перемоги Лая на президентських виборах, можливо, активізується", — прогнозує Браян Харт.
Експерти виділяють три ймовірні варіанти ескалації: масштабні військові навчання біля берегів Тайваню, блокаду острова та вторгнення. Про терміни теж сперечаються. Новий президент вступить на посаду лише в травні, тож очікування неминучої кризи може розтягнутися на кілька місяців.
Аргументи проти застосування сили зводяться до того, що Китаю це не вигідно.
"Економічна взаємозалежність між Китаєм та його торговельними партнерами, зокрема Тайванем, - надзвичайно висока. Якщо конфлікт перекриє торгівлю, інвестиції та рух робочої сили, збитки будуть гігантські. Навіть вищі, ніж ті, що понесла Росія внаслідок санкцій, запроваджених проти неї через Україну", — вважає інший китаїст із CSIS, Скотт Кеннеді.
Ескалація скасує потепління, що ледь намітилося у відносинах Китаю з США і Європою. Війна позбавить Сі Цзіньпіна надії повернути країну до колишніх темпів зростання і колись наздогнати й перегнати Америку.
Чому Китаю потрібна війна
Однак так само Захід намагався стримати й Путіна перед вторгненням в Україну - це, мовляв, невигідно, дорого й руйнує країну.
Але він пішов ва-банк заради більш амбітних цілей, ніж завоювання чужої території. Путін кинув виклик США і НАТО в Європі, Сі може наслідувати приклад "дорогого друга" і спробувати зробити те ж саме в Азії й Тихому океані, поки увага й ресурси їхнього спільного ворога відвернуті на війни в Європі та на Близькому Сході.
У цьому випадку перспективи санкцій та економічна криза не налякають Сі Цзіньпіна, каже Лонні Хенлі з американського Foreign Policy Research Institute (FPRI).
"Якщо Китай вирішить воювати, вони кинуть на Тайвань всю свою військову міць. Заяви типу "ви дорого заплатите" їх не зупинять. Вони в курсі", — сказав він.
"Вони знають, що війна з Тайванем зруйнує і китайську економіку, і світову економіку на десятиліття вперед. Вони знають, що за будь-якого результату їм світять довгі роки ворожнечі з США. Це навіть не нова холодна війна. Це — нова гаряча війна, і вона надовго".
Китай не обмежиться блокадою, оскільки вона несе ті витрати, що й вторгнення, але шанси на успіх - нижчі, переконаний Філ Сондерс, головний науковий фахівець з китайської армії з дослідницького центру National Defense University, який фінансує Пентагон.
Затяжна блокада дасть Америці можливість підтягнути сили й виснажить ресурси не тільки Тайваню, але й Китаю - що загрожує внутрішньополітичними проблемами для компартії.
"Мені здається, якщо Сі Цзіньпін зважиться на силове рішення, то перспектива блискавичної перемоги виглядатиме привабливіше затяжної блокади", — вважає він.
Військова перевага Китаю - незаперечна. Проти двох із гаком тисяч китайських бойових літаків Тайвань може виставити не більше 300, переважно застарілих і зношених. Останнім часом китайські винищувачі й кораблі безперешкодно й регулярно перетинають серединну лінію в Тайваньській протоці, яка десятиліттями була негласною межею між материком і островом.
Китай нарощує і регулярні війська, і флот, і ядерний арсенал. Гігантська армія, постійне місце в Раді безпеки ООН і ядерна зброя страхують його поразки, як це продемонструвало російське вторгнення в Україну.
А перемога обіцяє неймовірні переваги, оскільки змінить розклад сил у світі.
Не зумівши захистити Тайвань, Америка втратить статус непереможного гаранта демократії не лише в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, але й в усьому світі. Стурбовані своєю безпекою країни почнуть присягати на вірність Пекіну. Автократична китайська модель вступить у боротьбу за панування із західною моделлю вільного суспільства.
Не Китаєм одним
Лай Цінде лідирує в опитуваннях, але його перемога не гарантована. Не вперше вибори на Тайвані проходять в тіні китайської армади і під завуальовані загрози вторгнення.
З 1996 року, коли вперше обирали президента, в суспільстві сформувався консенсус щодо головного питання про незалежність і об'єднання. Вибори більше не про війну і мир, як може здатися з боку, а про внутрішні проблеми демократичного Тайваню.
Усі три кандидати підтримують статус-кво. Про незалежність або швидке об'єднання з материковим Китаєм не кажуть ні Лай Цінде, ні Хоу Юї, кандидат від другої найбільшої партії Гоміньдан, ні популіст Ке Веньчже з Партії народу Тайваню.
Результат виборів може визначити позиція кандидатів з інших питань. Тайванців хвилює зниження рівня життя, брак доступного житла та безробіття серед молоді. Не всі підтримують готовність правлячої ДПП нарощувати оборонні витрати, будувати підводні човни й розширювати загальний військовий обов'язок.
А деякі просто втомилися і готові дати шанс новим політикам. ДПП у владі вже вісім років, і історія не обіцяє її кандидату Лаю легкої перемоги. З 1996 року жодна партія не залишалася у влади більше, ніж на два терміни, зазначає Браян Харт із CSIS.
"Якщо ДПП перерве цю традицію, це, на мою думку, буде символом провалу китайського підходу до Тайваню. Вони явно не хочуть, щоб ДПП продовжувала перемагати на виборах. І тому постає велике питання: як китайці змінять підхід у майбутньому, і чи взагалі змінять?"—каже він.
"Я думаю, що Пекін, як і раніше, буде перебільшувати й називати Лая баламутом і сепаратистом. Вони шукатимуть приводу покарати його адміністрацію й ізолювати Тайвань дипломатичним шляхом. Тому, незалежно від того, що зробить Лай або інший президент, гадаю, Китай продовжить тиснути на Тайвань".
