Ми сидимо поруч на лаві, на старому, занедбаному стадіоні. Довкола час від часу проходять люди, гріє поки холодне, весіннє сонце, а прохолодний вітер розносить аромати цвіту. Висіить приємна, тепла тиша.
Здається кілька днів назад між нами все було досить напружено і ми навіть розійшлися, але зараз прийшло усвідомлення того що цінне і… тепер ми близькі як ніколи.
Чи то від страху навіть сумніватися одне в одному, страху втратити цей зв’язок спорідненості, чи може тому що почали цінувати те що маємо, в будь-якому випадку, ця мить і день, в цілому, відчуваються дійсно приємними.
Цю дівчину не хочеться відпускати, тому я її обіймаю, та з іншої сторони присутня напруга, тому обійми це все що я може робити. Проте ніжний вітер та дотики рук до обличчя вивільняють дії, розбивають скутість та недовіру.
Її руки бавляться з моїм волоссям, а губи тануть при доторках до шиї чи ключиць. І все залежить від людини, в такі моменти взаємодія оновлює власні фарби. Обійми чи поцілунки, доторки чи приємні слова, вони перестають бути елементами звичності і кожна дія особлива саме з цією людиною.
‘‘Скоро їй потрібно йти, сумно, але нічого, ми ж ще побачимося, чи не так? Риторичне запитання. Звісно побачимося. Але все ж, ще декілька хвилин вона має. Потрібно запитати в неї…’’
Раптом в мене в грудях зародилося дивне, неприємне відчуття, незрозуміле відчуття тривоги. Продовжуючи обійматися я прижав дівчину до себе сильніше.
‘‘В неї…’’
— Що? — невірячи проговорив я.
Дівчина запитуюче поглянула на мене, та її образ чомусь здався наче незнайомим, наче на половину забутим...
‘‘Як її звати?? Чому я не можу пригадати імені коханої людини? В чому справа?? Це ж абсурд!’’
— Хлопче, ти когось чекаєш чи просто прийшов?
‘‘А, точно…’’
Я сидів на лаві, на старому, занедбаному стадіоні. Довкола час від часу проходили люди, гріло спекотне, літнє сонце, а прохолодний вітер розносив аромати цвіту. Висіла приємна, тепла тиша, лише якийсь чоловік підійшов до мене, та я не звертав на нього уваги.
‘‘Я просто так давно не називав її імені…’’
Я беземоційно піднявся і пішов до виходу.
