Коротка інструкція по провокуванні актів селфхарму в підлітка.
(В цій статті я розповім, як НЕ варто реагувати на акти селфхарму в підлітка і чим може погрожувати неправильна реакція.)
‘‘Якого біса ти це робиш?!’’, ‘‘Ти просто хворий’’, ‘‘Не ганьби нашу сім’ю! Не для того ми тебе виховували, щоб ти себе різав!’’, — такі й безліч схожихз за змістом висловів лунають в сторону підлітків, що чинять селфхарм. Чи то слова батьків, що намагаються ‘‘відучити’’ дитину, чи інших необізнаних дорослих, чи однолітків (чий осуд для підлітків ледве не найгірший), різка негативна критика актів селфхарму практично ніколи не приводить до позитивних результатів, а скоріше навпаки — робить гірше.
Якщо Ви читали мою статтю про причини селфхарму, то можливо пам’ятаєте, що по більшій частині, селфхарм це продукт низької самооцінки, нелюбові чи ненависті до себе, сильного почуття провини за все що трапляєть і т.д.
Причиною акту селфхарму чотирнадцятирічної дівчинки візьмемо сильне почуття ненависті до себе, через комплекси пов’язані з зовнішністю. Тепер уявімо доволі яскраву та емоційну ситуацію в якій вона нігтями роздерає собі шкіру на обличчі, акт самоушкодження бачить мати і сварячи доньку називає її дурепою та радить не робити себе ще страшнішою.
Ну… що тут можна сказати?
Душевно, по-домашньому!
Чому так не варто робити?
Взагалі, ситуація кепська. Дівчинка явно не здатна сприймати себе адекватно, в неї з’являється купа негативних думок про власну нікчемність, про свою надлишкову вагу чи можливо тіршки кривий ніс. Ці думки поступово розвиваються, різко негативно впливають на емоційний стан, здатність відстоювати свої інтереси, знаходити місце серед однолітків, а в результаті взагалі приводять до селфхарму, чи, що гірше, — суїцидальної поведінки.
В силах сторонніх авторитетних людей (батьків наприклад) виправити ситуацію, підтримати дитину, вказати на її позитивні сторони і т.д. Проте, якщо замість цього відбувається осуд і критика, батьки не просто руйнують довіру до себе, а ще й підкріплюють негативні думки дитини про себе (короче кажучи, AOE ушкодження).
Для кращої показовості, розберемо ще одну ситуацію.
… ситуацію де здається можна вже ‘‘виховати’’ підлітка і не давати йому займатися ‘‘незрозуміло чим’’.
Повернемося до Сергія, що ставив опік від сигарки в себе на ключиці та змоделюємо ситуацію в якій за цією справою його спостерігає батько. Доволі клішованою реакцією батька буде:
Відібрати цигарку;
Накричати на хлопчну;
Обов’язково НЕ вислухати підлітка, бо все то виправдання.
В решті-решт заціпити;
І накричати ще раз (без цього ніяк!).
Окей, нехай все відбулося за ‘‘інструкцією’’, хіба що, батько може ще пожалітися на дитину. Тепер спробуємо передбачити реакцію Сергія, для чого пригадаємо його причину селфхарму і розкриємо її трішки детальніше(чого я чомусь не зробив в попередній статті).
Сергійко… підліток, що прагне визнання та влиття в колектив авторитетних однолітків, йому важливо що про нього думають. Часто його ігнорують, бо він чимось не відповідає нормам колективу (він молодший, або носить не такий одяг, чи музика його не цікава іншим або, як в цьому випадку, він не має злощасного опіку сигарки).
Якщо батько втручається не пояснюючи чому це робить, не даючи нічого на заміну, а просто забираючи в Сергія можливість бути серед цікавих йому однолітків, то він:
занижує рівень довіри до себе;
ігнорує потреби підлітка, виставляючи їх незначимими;
з високою долею вірогідності розпалює в ‘‘серці’’ підлітка ‘‘бунтарське вогнище’’;
погіршує стосунки з дитиною.
І єдине, мабуть, чого він в більшості випадків досягне, це тимчасове відстрочення акту селфхарму в Сергія.
‘‘А як тоді реагувати правильно на ваш селфхарм?’’
Думаю варто розпочати зі списку, а потім розібрати по окремості кожен елемент. Список:
Не засуджувати підлітка;
Повідомити його, що Ви не злі й він не буде покараний;
Запитати, чи робить він це вперше;
Запитати про причину;
(Також мають місце бути питання по типу: ‘‘Що Ви відчували до та після акту селфхарма?’’ та ‘‘Якими були Ваші думки до, та стали після?’’, але запитання такого змісту по частині спеціаліста, тому не варто їх розглядати, я вказав їх для кращого розуміння змісту запитань.)
Питання мають бути поставлені в довільній формі, так, щоб підліток все розумів і міг відповісти. Володіючи достатнім рівнем довіри, дитина має дати відповіді на ці запитання, якщо не тиснути на неї.
Варто приділити достатньо уваги причинам та повторюваності селфхарму (чи булв раніше, чи ні). Якщо селфхарм повторювався неодноразово, то має сенс звернутися до спеціаліста, самостійно зарадити в цій ситуації дуже важко.
Отож, з приводу пунктів:
перше це затвердження довіри. Підліток має бачити, що до нього поставляться з розумінням, а не як тато Сергія (це є ключевим етапом, без якого дана розмова взагалі неможлива).
другий пункт зав’язаний на першому, головне залучитися довірою підлітка.
тематика селфхарму може бути болючою для підлітка, тому цікавитися про кількість здійснених актів варто з обережністю (якщо людина відмовляється говорити, не домагайтеся більшої кількості відповідей).
причина це надзвичайно важливо, якщо про причину підліток говрити не хоче, варто запитати чи причиною не є Ви.
В цілому, головне не панікувати, не показувати цю реакцію підлітку, це впливає на довіру. Якщо селфхарм повторювався або Ви вважаєте, що може повторюватися, варто заглянути до психолога. Та якщо підліток своєю поведінкою показує, що більше не робитиме подібного і причиною була причина, як у Сергія чи схожа (не зав’язана на почутті нелюбові до себе чи інших), то можна забити і просто залишатися пильним :)
