Що відрізняє тверду наукову фантастику від м’якої? Купа нікому незрозумілих слів, які додають реалізму, але читати їх можуть лише фізики.
Принаймні, така у твердої фантастики часто складається репутація. Чи заслужено? Десь так, десь ні. Якщо подивитися на найкращі приклади: Азімов, Лем, Кларк, тепер іще й Тед Ченґ — то вимальовується трохи інший патерн. Патерн фантастики, яка логікою будує людяність.
Кожне оповідання в “Історії твого життя та інших оповіданнях” — це філософський експеримент. Що, як, навчившись чужої мови, ми отримаємо можливість бачити майбутнє? Що, як словами можна будь-що привести в рух, навіть саме життя? Що, як знайдеться процедура, яка вимикає в нас можливість сприймати вродливість облич? Ченґ підходить до кожного з цих питань як до теми есею: він будує реалістичну модель на основі своїх фантастичних припущень через детальний і ретельний опис всього, що відбувається. Слідкувати за розвитком його думки цікаво, як цікаво дивитися науково-популярний фільм про будову космосу чи про життя колоній мурах.
Але Ченґ не пише науково-популярні статі, він пише оповідання, і тому не зупиняється лише на побудові моделей; насправді, вони лише крок для справжніх запитань — запитань не про фізику, нейрохімію чи теологію, а запитань про людство. Чому неможливо за кілька днів створити дорослу людину з повним спектром емоцій і досвіду? Що таке безумовна любов, і чи варта вона того? Чи є природне природним, коли інші знаходять способи все ефективніше використовувати його для маніпуляції нами?
Ці два шари — логіко-філософський і гуманітарний — створюють в оповіданнях Ченґа глибину, яку важко знайти деінде. Можливо, знайти її можна тільки у твердій науковій фантастиці. Його оповідання заохочують самим розмірковувати про показані ситуації, погоджуватися чи не погоджуватися з автором, відшукувати свої аргументи, і так — думати про людське логічною мовою, а про логічне — мовою емоцій і переживань.
Найкращим прикладом є “Історія твого життя”, титульне оповідання збірки, за яким Дені Вільнев зняв не менш геніальний фільм “Прибуття”. Це одночасно історія про спроби вивчити мову прибульців, настільки відмінну від нашої, наскільки це можливо, й історія про радості, переживання і трагедії людських стосунків. Я дуже люблю ігри з часом в цьому тексті, я люблю спокій, з яким персонажка розмовляє про емоційні події; всі ці деталі служать основній концепції та б’ють у саме серце, особливо, коли ми нарешті розуміємо, що відбувається.
Майже про кожне оповідання з “Історії твого життя…” та інших, які не входять у збірку, в мене були подібні думки. Я не погоджуюся з самим зачином “Що очікується від нас”. Я досі не знаю, як підійти до розв'язання питання каліагнозії в “Люби, що бачиш: документальна оповідь”. Я ніяк не можу скласти в себе в голові романтичність і водночас жах безумовної любові, як її пояснив Ченґ у “Пекло — це відсутність Бога”. Не так багато оповідань змушували мене думати про них тижні, місяці після прочитання, немов вони стали логічною задачкою, яку маю вирішити, не лише подивитися й забути.
Звісно ж, я раджу “Історію твого життя та інші оповідання”. Це чудове знайомство із твердою науковою фантастикою: проста мова, вправна логіка, і людяність, людяність, людяність, що прошиває кожне слово. Будь ласка, не пропустіть цю збірку.
