Після двох років героїчної оборони, яка коштувала Росії понад третину її чинних збройних сил, Україна наближається до переломного моменту. Бракує і людей, і боєприпасів.
Організація Північноатлантичного договору (НАТО) продовжує займати безкомпромісну позицію щодо суверенітету України. Чесно кажучи, НАТО має рацію. Оборонний Альянс вважає анексію Криму Росією у 2014 році «незаконною та нелегітимною». Жоден член НАТО не визнає претензій Росії на Крим, а також НАТО не визнає спроб Росії анексувати Донецьк, Луганськ, Херсон і Запоріжжя.
На Вільнюському саміті 2023 року глави держав НАТО оприлюднили комюніке, в якому говорилося:
«Ми не визнаємо і ніколи не визнаємо незаконних і нелегітимних анексій Росії, включно з Кримом».
НАТО також відкидає заяви як Кремля, так і його апологетів про те, що етнічні російські українці приймають російську окупацію.
«Підставні референдуми в цих регіонах були спроектовані в Москві та нав’язані Україні. Вони не мають легітимності, і НАТО їх не визнає», – пояснюється в інформаційному бюлетені НАТО.
Російські поселенці, які потрапляють в окуповану зону, не мають законної легітимності чи претензій.
У своїй щорічній промові про стан країни, президент США Джо Байден критикував тих, хто припинить підтримку американської країни в облозі.
«Допомога Україні блокується тими, хто хоче, щоб ми пішли від нашого лідерства у світі», — заявив він. — «Це було не так давно, коли президент-республіканець Рональд Рейган прогримів: «Пане Горбачов! зруйнуйте цю стіну». Тепер мій попередник, колишній президент-республіканець, каже Путіну: “Роби все, що хочеш”».
Але за кадром видно тріщини. Радник з національної безпеки Джейк Салліван запропонував своєму російському колезі провести переговори в Єревані, Вірменія, щоб обговорити резолюцію, яка передбачає придбання Росією території України, а також роззброєння України. Проте будь-яка винагорода за російську агресію лише заохочує до подальшої агресії. Питання лише в тому, чи будуть наступними на прицілі Росії Молдова, країни Балтії чи Північний Казахстан.
Байден і європейські лідери можуть бути розчаровані колишнім президентом Дональдом Трампом і його прихильниками-ізоляціоністами через те, що вони перешкоджають наданню допомоги Україні та ставлять під сумнів корисність НАТО. НАТО, однак, має понести значну частину провини за політичні прецеденти, які переконують Кремль, що вторгнення, окупація та анексія приносять дивіденди.
НАТО, наприклад, зберігає мовчання та безсилля щодо прецеденту захоплення Росією земель проти України: вторгнення Туреччини, члена НАТО та окупації північного Кіпру. Європейські лідери можуть з антиамериканським запалом звинуватити колишнього держсекретаря Генрі Кіссінджера та зняти з себе відповідальність за дії Туреччини на Кіпрі. Кіссінджер може представляти первородний гріх, але сьогоднішня тиха згода Європи, США та ООН свідчить про те, що час і наполегливість агресора важливіші, ніж моральна ясність і міжнародне право.
Також члени НАТО не можуть просто відкинути Кіпр як те, що їх не хвилює, зважаючи на те, що він не є членом Альянсу. Кіпр, як мінімум, такий же європейський, як і Україна. НАТО також здійснила місії в Лівії, Афганістані та біля узбережжя Сомалі.
Україна, безумовно, потребує поповнення боєприпасів. Українці стримують російських імперіалістів, які загрожують усій Європі. Але якщо НАТО справді хоче показати російському президенту Володимиру Путіну, що Європа не терпить агресії, настав час навести порядок у власному домі.
НАТО має припинити терпіти агресора у своїх лавах. Якщо Байден і європейські лідери хочуть, щоб Кремль визнав стійкість Заходу перед обличчям агресії, вони повинні припинити сприймати іредентизм у своїх власних лавах.
Будь-який дипломатичний процес, який нормалізує турецьку агресію — залишається зеленим світлом для російської агресії. Те саме стосується терпимості США та Європи щодо розміщення офісів самопроголошеної «Турецької республіки Північного Кіпру» або дозволу авіакомпаніям, які літають до окупованих кіпрських аеропортів, також використовувати аеропорти США чи Європи. Туреччина повинна постраждати від усіх санкцій США чи Європи, які вживає Росія. Адже злочини Анкари і Москви однакові.
Байден правий, що Україна має значення, але опір імперським задумам сусіда має бути правилом, а не винятком. Немає різниці між російською агресією та турецькою агресією в Європі. Настав час західній політиці відобразити цей факт.
Джерело — ekathimerini
