Американська розвідка не бачила безпосередньої загрози, але регіональні союзники стверджували, що саме зараз час нанести удар.
За даними чотирьох поінформованих джерел, президент США Дональд Трамп ухвалив рішення завдати масштабного військового удару по Іран після кількох тижнів закритих політичних і дипломатичних звернень з боку двох союзників США на Близькому Сході — Ізраїлю та Саудівської Аравії, які наполегливо переконували Вашингтон розпочати атаку проти іранського керівництва, зокрема проти верховного лідера країни Алі Хаменеї.
За словами співрозмовників, саудівський крон-принц Мохаммед бін Салман протягом останнього місяця кілька разів під час телефонної розмови просив Трампа підтримати удар по Ірану, хоча публічно виступав за дипломатичне рішення. Паралельно прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу продовжував свою багаторічну публічну кампанію на користь ударів США по тому, кого він вважає екзистенційною загрозою для своєї держави.
Саме поєднання цих дипломатичних зусиль, за словами джерел, сприяло тому, що Трамп наказав розпочати масштабну повітряну операцію проти керівництва та військ Ірану, яка в першу ж годину призвела до загибелі Хаменеї та кількох високопоставлених іранських посадовців.
Цей удар відбувся незважаючи на оцінки розвідки США, що іранські сили навряд чи становитимуть безпосередню загрозу для материкової частини США в найближчі десятиліття. Суботня атака стала різким відходом від багаторічної політики США, в рамках якої Вашингтон свідомо уникав повномасштабних військових дій, спрямованих на повалення уряду Ірану, країни з населенням понад 90 мільйонів людей. Це також стало різким відходом від попередніх військових акцій Трампа, які донині були значно вужчого масштабу.
Тепер ризик цієї ставки лягає на плечі Трампа: він припустив, що масштабна операція, проведена з повітря, зможе досягти політичних результатів на землі.
«Жоден президент не був готовий робити те, що я готовий зробити сьогодні ввечері», — звернувся Трамп до іранців у відеозверненні, опублікованому в момент, коли бомби США падали по всьому Ірану.
«Тепер у вас є президент, який дає вам те, чого ви хочете — подивимося, як ви відреагуєте».
Поки тривали переговори, Ер-Ріяд опублікував заяву після телефонної розмови між наслідним принцом і президентом Ірану Масудом Пезешкіаном про те, що Мухаммед не дозволить використовувати повітряний простір або територію Саудівської Аравії для нападу на Іран.
Однак під час переговорів з американськими чиновниками саудівський лідер попередив, що Іран стане сильнішим і небезпечнішим, якщо США не завдадуть удару зараз, після того як вони зосередили найбільшу військову присутність на Близькому Сході з часів вторгнення в Ірак у 2003 році, повідомили джерела, які, як і інші, висловилися на умовах анонімності, щоб обговорити делікатну ситуацію. Позицію Мохаммеда підтримав його брат, міністр оборони Саудівської Аравії Халід бін Салман, який у січні провів закриті зустрічі з американськими чиновниками у Вашингтоні й попереджав про ризики бездіяльності.
Політична позиція саудівського лідера, ймовірно, відображала його бажання уникнути іранських репресій проти вразливої нафтової інфраструктури його країни, а також його погляд на Тегеран як на головного ворога Ер-Ріяда в регіоні, вважають ті, хто знайомий з його точкою зору. Іран, де переважають мусульмани-шиїти, і Саудівська Аравія, очолювана сунітами, вже давно перебувають у стані гострої конкуренції, що призвело до проксі-війн у регіоні.
Після першого удару США в суботу Іран відповів ударом по Саудівській Аравії. Ер-Ріяд різко засудив напад і закликав міжнародну спільноту «вжити всіх необхідних і рішучих заходів» для протидії Ірану. Посольство Саудівської Аравії на запит щодо коментарів не відповіло.
Віткофф і Кушнер провели свої останні переговори з іранськими чиновниками в Женеві в четвер, це була їхня третя зустріч на високому рівні з початку лютого. За словами високопоставленого чиновника адміністрації Трампа, після зустрічі вони дійшли висновку, що Тегеран маніпулює ними стосовно потреби в збагаченні урану.
«Було цілком очевидно, що їхня мета полягала в тому, щоб зберегти можливість проводити збагачення урану, щоб з часом використовувати його для створення ядерної бомби», — заявив чиновник.
В п'ятницю в другій половині дня, коли Трамп прибув до Корпус-Крісті, штат Техас, для проведення передвиборчого мітингу напередодні виборів у вівторок, розчарування президента — і його риторика — загострювалися. Він неодноразово заявляв, що «не задоволений» іранськими переговорниками.
«У мене зараз багато справ», — сказав він натовпу наприкінці довгої промови, нібито присвяченої енергетичній політиці.
«Нам треба ухвалити велике рішення, ви це знаєте. Це нелегко».
Пізніше він полетів на вихідні до Палм-Біч, де в п'ятницю ввечері спілкувався зі своїми прихильниками в своєму курортному комплексі Mar-a-Lago. Він виглядав втомленим, але в цілому був у гарному настрої, перш ніж піти до своїх приватних апартаментів, щоб записати промову, в якій він оголосив про напад, за словами однієї людини, яка була там і спілкувалася з ним.
Рішення про удар певною мірою було передбачуване з огляду на масове нарощування сил США за останні два місяці. Але раніше Трамп не давав підстав вважати, що він піде на війну на Близькому Сході з метою зміни режиму.
Пояснюючи своє рішення, Трамп у суботу згадав іранську революцію 1979 року. Він описав атаки США як помсту за десятиліття конфлікту з Іраном. Він згадав 52 американців, які понад рік перебували в заручниках після захоплення американського посольства в Тегерані в 1979 році; смерть 241 американського військовослужбовця в 1983 році під час бомбардування їхніх казарм у Бейруті підтримуваною Іраном організацією «Хезболла» під час громадянської війни в Лівані; та напад у 2000 році на есмінець ВМС США «Коул», який стояв на рейді в Ємені, в якому, за словами Трампа, «ймовірно» був замішаний Іран, хоча США давно приписують цей самогубний теракт «Аль-Каїді».
На початку суботи Трамп заявив, що Сполучені Штати зіткнулися з «неминучою загрозою з боку іранського режиму». Тегеран продовжує працювати над створенням ядерної зброї та розробкою «далекобійних ракет, які... незабаром зможуть досягти території США».
Обидва твердження оскаржуються: Міжнародне агентство з атомної енергії не знайшло доказів, що Іран відновив програму збагачення урану після минулорічних ударів, а Об’єднана розвідка оборони США (DIA) у своїй оцінці не виявила ознак, що Іран розпочав розробку міжконтинентальних балістичних ракет. Якби Тегеран вирішив йти цим шляхом, за оцінкою DIA, це зайняло б роки.
Трамп закликав іранців, які виступають проти уряду, «захопити владу», але не надав жодних деталей. Він заявив, що представники військової та безпекової інфраструктури Ірану отримають «повний захист», але не пояснив, як і ким це буде зроблено.
Як під час свого першого, так і другого терміну, Трамп постійно заявляв, що американські війська не братимуть участі у військових операціях, які він розпочинає. З моменту свого повторного вступу на посаду, розпочавши повітряні та ракетні атаки на сім країн — Нігерію, Сирію, Ємен, Сомалі, Венесуелу, Ірак та Іран — він в основному дотримувався цієї обіцянки.
Однак залишається незрозумілим, чи зможуть авіаційні та ракетні удари досягти його постійно зростаючих цілей, серед яких — створення нових, дружніх до США режимів в Ірані та Венесуелі; припинення підтримуваних Іраном бойових операцій в Ємені; та поразка ісламських терористичних операцій в Нігерії та Сомалі.
«Історія не сприймає спроби кардинально змінити внутрішню політику країни, використовуючи лише повітряні сили», — сказав Аарон Девід Міллер, колишній американський дипломат, який працював над питаннями Близького Сходу як у республіканських, так і в демократичних адміністраціях.
«Це дуже характерно для Трампа в тому сенсі, що він намагається знайти компроміс між, з одного боку, затяжним конфліктом, який підірве американську економіку і забере життя американців, і, з іншого боку, використанням могутності американських збройних сил у своєрідній грі в кості» — сказав Міллер.
Планування повалення саудівського лідера чи іншого режиму в минулому вимагало тисяч наземних підрозділів та тривалого утримання території — прикладом слугує вторгнення США в Ірак в 2003 році й майже десятилітнє перебування там американських сил із великою адміністративною присутністю на місці.
Вищі посадовці адміністрації Трампа, деякі з яких були різкими критиками військової операції в Іраку та інших вторгнень США на Близький Схід, наполягають, що цього разу все буде інакше.
Віце-президент Дж. Д. Венс у четвер сказав The Washington Post, що залишається скептиком щодо іноземних військових вторгнень — і це стосується також і Трампа. Він запевнив, що «немає жодного шансу», що будь-яка операція США в Ірані призведе до тривалої війни за участі його адміністрації.
У суботу Венс спостерігав за військовою операцією з Ситуаційного центру Білого дому, перебуваючи на зв'язку з президентом і його командою з національної безпеки, які стежили за Іраном з Мар-а-Лаго, за словами особи, обізнаної з подіями. До Венса в Білому домі приєдналася Тулсі Габбард, директор національної розвідки, яка давно виступає проти війни з Іраном. Міністр енергетики Кріс Райт і міністр фінансів Скотт Бессент також були в Ситуаційній кімнаті, повідомило джерело.
Окрім суботніх заяв Трампа, зроблених вже після початку атаки, президент приділив мало часу публічному виправданню або поясненню війни з Іраном, що є відхиленням від попередньої практики американських лідерів.
«Яка була невідкладна загроза для Америки?» — запитував сенатор Марк Р. Ворнер, старший демократ у Сенатському комітеті з розвідки.
Він, за його словами, брав участь у закритому брифінгу у вівторок із держсекретарем Марко Рубіо і директором ЦРУ Джон Реткліфф. Ворнер зазначив, що законодавцям надали «чесний опис варіантів», які розглядала адміністрація, проте він не побачив загрози, яка б «буквально заслуговувала на те, щоб ставити наших військових під удар».
На брифінгу у вівторок для «Групи восьми», до складу якої входять лідери Палати представників, Сенату та комітетів з питань розвідки обох палат, держсекретар Марко Рубіо повідомив законодавцям, що терміни та цілі місії були визначені тим фактом, що Ізраїль збирався атакувати з або без участі США, за словами особи, обізнаної з діяльністю адміністрації щодо законодавців.
«Отже єдине, що залишалося, — це дебати про те, чи почне США операцію разом з Ізраїлем, чи чекатиме, поки Іран завдасть удару по військових цілях США в регіоні, а тоді втрутиться», — пояснив співрозмовник.
Наразі ключове питання — що буде далі. Трамп заявив, що сподівається, що після загибелі Хаменеї сили безпеки та поліція Ірану «мирно об’єднаються з іранськими патріотами і працюватимуть як єдине ціле, щоб повернути країні велич, якої вона заслуговує». Водночас у січні ці сили розгромили тисячі учасників протестів.
Він пообіцяв, що «інтенсивні та точкові бомбардування, однак, триватимуть безперервно протягом тижня або стільки, скільки буде необхідно для досягнення нашої мети – МИРУ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ І, БЕЗПЕРЕЧНО, У ВСЬОМУ СВІТІ!»
Джерело — The Washington Post
