Тримайся сильно , як ті що на нулі!

На нулі

На нулі — там, де тиша рве вуха,
І молитва мовчанням звучить.
Де земля пам’ятає кожного друга,
І кожен крок — це надії клич.

Не зі сталі вони, а з живого болю,
З рук, натертих до крові від зброї.
Та стоять — за свободу, за волю,
Щоб ми жили у мирі з тобою.

У зіницях — вогонь, не згорілий,
У серцях — та незламна броня.
Бо вони — це наш щит, це наша надія та крила,
Що тримають в бою нас щодня.

Там, де «нуль» — там початок сили,
Там і правда, і честь без прикрас.
Їм не треба ні слави, ні мила —
Їм потрібен наш світ… і для нас.

Їм потрібна твоя віра у них і підтримка твоя !

Г.Л.Р…К.

Якщо покласти мурах до банки вони будуть спокійно там поводитися. А якщо їх сколихнути, то вони починають там битися між собою.

А ще варто пам’ятати хто ти , де ти і з хто твій ворог!

Повертаючись із чергового відрядження , я стала свідком дуже прикрої історії із важкопораненим бійцем, який їхав із госпіталю до дому на реабілітацію. А дому до речі у нього свого нема, бо війна відбирає не лише життя українського народу, а й здоров’я, та домівки.

Так от повернемося до цієї прикрої історії. Вечір 8 квітня залізничний вокзал. попереду мене стояв молодий хлопчина років 25-27 на милицях і в застіраному одязі. На ньому була якась чудернацька куртка ,фліска та спортивні штани сірого кольору . Як усім відомо коли заходиш на вокзал то там потрібно здавати речі стояла черга із десятка чоловік. Як людина яка лише по очах розпізнає, хто є хто , одразу зрозуміла що цей хлопчина військовий , та як йому важко стояти. Стала прохати щоб його пропустили без черги.І знаєте що почула у відповідь?:

-А він що особливий? Таких бомжів зараз на кожному кроці.Понапиваються ,ноги повідморожують і хочуть бе черги. Усі хочуть без черги!

Уважно придивившись побачила ,що це говорила молода доглянута дівуля із червоними вустами років 20. Всі інші навіть не ворохнулися, лише кожен щось бубнів собі під носа. Сказати що я була в шоці , ні у мене все горіло в середині і я була готова їх усіх роздерти ,,Як мавпа газету” бо мені це болить , а саме ті хлопці за 2 роки стали для мене ,як мої сини та брати.

-Ви що взагалі не умієте думати та співчувати? Вам .що взагалі байдуже? Чому наші люди усе найгірше беруть у нашого ворога, нехай він не цінує наше життя, та життя тих хто не дає пройти ворогу у наші будинки?-сказала голосно до всіх присутніх.

І лише почула у відповідь тихе шипотіння:

-Тьотю не треба я постою .

Для чого я це пишу? Та для того що потрібно бути людяним і не проходити повз тих.хто там на нулі нас із вами захищає. Не навчили вас батькі бути вдячними ,людяними то хоч мовчіть і не відкривайте рота,коли ви не в змозі , або не маєте ніякого бажання допомогти людині. Не будьте тими хто сколихує банку ненависті між людьми. Не керуйтеся тваринними інстинками тих хто напав на нашу країну.Лише так ми зможемо виграти війну і створити свою країну і життя як ми бачимо і хочемо.

Варто бути уважними не тільки із ким сваримося,а й розуміти для чого ви це робите.Варто бути уважним не лише до себе , своїх потреб і бажань, а й до людей що поруч із вами.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Г
Галина@Gala_lubomira

психолог-консультант.

1KПрочитань
2Автори
6Читачі
На Друкарні з 19 травня

Більше від автора

  • Вірш-реєстр.

    Цей вірш присвячую тим хто зник безвісти. Для нас рідних -вони не зникли, ми чекаємо їх завжди.Кожне ім’я — не зникле. Воно живе в любові тих, хто чекає.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Людяність і співчуття в професії

    Коли ти стаєш до роботи із людьми, як спеціаліст із психічного здоров'я,обов'язково задай собі запитання: А що я насамперед хочу від своєї роботи ?

    Теми цього довгочиту:

    Людяність І Співчуття
  • Що потрібно робити , щоб не втрати себе та бути психічно здоровим?

    Отже на даний момент в нашій країні , все не є”Гут” ,як говорять наші хлопці. Більшість військових ,котрі воюють нак Курщині ,Харківщині ,Донеччині та інших напрямках, дуже втомлені фізично та морально.

    Теми цього довгочиту:

    Поради Психолога

Вам також сподобається

  • "Між Побаченнями, або Шокер як Межа"

    Історія про те, як людина створила межу, щоб захиститися від неприйняття суспільства. І не просто забороняє іншим її переступати, а й сама її не перетинає, бо звикла, що її ігнорують або дивляться, наче на білу ворону.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • 4 факти про стосунки

    1. Однієї любові недостатньо. Важлива ще й сумісність. Любов - це емоційний, хвилюючий і дуже різноплановий процесс. А сумісність дуже логічна за своєю суттю.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія Відносин
  • "Зустріч з Велетнем"

    Історія про зустріч, яка дає шанс виправити помилку, через яку страждала все подальше життя. І водночас показує, як змінилися люди під впливом часу та життєвих випробувань.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • "Між Побаченнями, або Шокер як Межа"

    Історія про те, як людина створила межу, щоб захиститися від неприйняття суспільства. І не просто забороняє іншим її переступати, а й сама її не перетинає, бо звикла, що її ігнорують або дивляться, наче на білу ворону.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • 4 факти про стосунки

    1. Однієї любові недостатньо. Важлива ще й сумісність. Любов - це емоційний, хвилюючий і дуже різноплановий процесс. А сумісність дуже логічна за своєю суттю.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія Відносин
  • "Зустріч з Велетнем"

    Історія про зустріч, яка дає шанс виправити помилку, через яку страждала все подальше життя. І водночас показує, як змінилися люди під впливом часу та життєвих випробувань.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія