Українське державотворення XVII століття

Період Хмельниччини є дуже важливим не тільки в історії України, а й в історії Української монархії. Національно-визвольна війна, або, як її називає В'ячеслав Липинський, Козацька революція, започаткувала багато сучасних інституцій — від церкви до більш глобальних речей в лиці формування української нації. Саме Гетьманщина змогла об'єднати українців навколо спільної мети — свободи. Богдан Хмельницький запам'ятався як «отець нації» та найкращий лідер в історії України. Саме завдяки його умінням та розуму козаки змогли перемогти стару та гнилу шляхетсько-олігархічну Річ Посполиту та встановили свою вільну від усіх Козацьку Державу, яка, в свою чергу, була чи не найуспішнішою монархією у свій час. Гетьман Хмельницький розумів усю жахливість як шляхетської демократії Речі Посполитої, так і деспотично-абсолютичної монархії Московщини. Саме тому він збудував державу на англійській класократичній ідеї, якою і була Гетьманщина протягом 1650-х років. Простий люд отримав такі ж права, як у Франції, але на півтора століття раніше. У сьогоднішній статті ми розглянемо, як саме Богдан Хмельницький прагнув сотворити нову Українську Монархію, як успішно він здійснив задумане та які ідеї сповідував Великий Гетьман, щоб організувати таку державу.
Велика Козацька революція була важливою ланкою в загальноєвропейській кризі соціально-економічних порядків. Провідниками даного процесу були Селянська війна в Німеччині, Визвольна війна проти іспанських Габсбургів у Нідерландах і Англійська революція. Могутній реформаційний та гуманістичний рух, що ширився по всій Європі, поєднувався з протидією католицькому універсалізму, посиленням національного самоутвердження і різким загостренням національно-релігійних суперечностей. Конкретним їх проявом була Козацька революція. Підканцлер Речі Посполитої Ієронім Радзейовський у розмові з французьким літератором Лінажем де Восьєнном, зокрема, констатував безпосередній зв'язок козацького повстання в Польщі з подіями в Західній Європі. «Ми бачили Данію й Англію за один крок від загибелі, опісля зараза перекинулася до Франції, і ваші безпорядки ще не були втихомирені, як вони перейшли до Польщі». Однак найбільш вагомими в цій низці подій стали революційні процеси в Україні й Англії. Не випадково численні обсерватори суспільного життя в Європі XVII ст. проводили паралель між Англійською революцією 1648 р. і Хмельниччиною. І в Гетьманщині, і в Англії на порядку денному стояло питання свободи. Свобода трактується як «один з найважливіших ціннісних компонентів суспільства». Для козацького стану свобода особистої і громадської думки, свобода релігійна стала невід'ємною ознакою суспільного буття. В Англії ж, після встановлення тиранії та тієї ж «охлократії» свобода все одно була більшою, ніж у деспотично-абсолютистській системі Карла Стюарта.
Неприязнь обох націй до деспотизму теж сходиться. В Гетьманщині після Березневих статей зріс вплив якраз-таки деспотичної Московії, де монарх був «посланником Божим» та верховним правителем без якихось цілковитих обмежень. Цар вважався повним власником держави, а всі піддані, включно з найвищою знаттю (боярами), — його «холопами». Парадоксально, що Гетьманщина якраз-таки після «Переяслава» тримала шлях до європеїзації. Нетерпимість до деспотизму в Козацькій державі виховувалася з самого початку її шляху. Запорозька Січ з самого свого заснування була повністю незалежною у внутрішніх справах, на її території не було ні панщини, ні кріпацтва, а кожна людина могла легко податися в козаки. Січ була острівцем свободи серед тодішніх феодальних держав. Річ Посполита була самим основним фактором створення визвольного руху в Україні. Проте важливо розуміти, що польська шляхетська демократія (фактично олігархія) не була деспотичною. Хоча вона й виховала в українському народі повну нетерпимість до деспотизму. Це «виховання» відбувалося поступово та покроково, а основним фактором цих подій була майже необмежена влада шляхти в Україні. Привілейована меншість (шляхта) контролювала просту більшість (селян), і ніяким законом у Речі Посполитій не було передбачено здобуття прав іншими станами, окрім шляхти.
В Англії ситуація схожа, але "виховання" неприязні до деспотизму виробила саме місцева абсолютична влада. З сходженням на трон упередженого абсолютиста Генріха VIII в 1509 році Англія почала поступово падати в все більшу безодню деспотизму короля та його підданих. Далі після зміни династії на Стюартів ситуація повністю вийшла з під контролю. Яків І був прихильником системи монополій, де лендлорди та найближчі до короля були власниками дуже великої кількості землі, та мали такий же вплив на засоби продукції. Це не давало більшості дрібних землевласників(джентрі) права розвиватися. Через що люди все більше звертали увагу на великі державні питання. Одним з таких було протистояння королівської влади та парламентської. Король прагнув закріпити абсолютиську монархію в Англії, а парламент конституційну. Через це розкол суспільства все більше проявлявся. Найбільш впливові люди королівства виступали за абсолютизм, адже розраховували на збільшення свого впливу, а менші дрібні землевласники та пасивна більшість(селяни, робітники, і т.д.) стали на сторону парламенту адже прагли свободи та збільшення соціально-економічної допомоги від держави.
Зрештою протистояння переросло в криваву громадянську війну, в підсумку якої було встановлено тиранію лорда-протектора Олівера Кромвеля, фактично того самого монарха. Проте феномем Кромвеля в тому що саме його лідерські здібності стали основою його влади, але більшість джентрі все ж таки підтримували Кромвеля, через розширення їх прав та скорочення монополізму в Англії.
Тепер коли ми розглянули схожість причин Англійської Революції, та Великої Козацької Революції ми можемо зосередитись тільки на українському державотворенні, бо подальша доля Англії та її перетворення з республіканської диктатури на конституційно-правову монархію з класократичною формою, це вже тема для іншого допису.
Першочерговим завданням Богдана Хмельницького після становлення Гетьманщини була "перемога плуга над незораним степом". Плуг в цій схемі символізує культурний, цивілізований Захід, а незораний степ уособлює некультурний Схід. Цим висловом можна охарактеризувати процес європеїзації козацької держави. Крок за кроком степ для плуга й для культури і витісняючи уходницьку нехліборобську Січ Запорожську доти, поки не зруйнує її разом і одночасно з кочовою татарською ордою.
Запорізька Січ та територія її вольностей була кісткою в горлі молодої держави, її автономність та добичницько-уходницька політика не давали основній силі в Гетьманщині, осілому городовому козацтву розвивати свої здобутки на території Січі.
Козацьке господарство базувалось на використанні вільнонайманої праці й було антиподом шляхетському господарству, в якому домінувала праця кріпацька. Проте порядки Низової Січі та Гетьманщини були все ще були засновані на інституті приватної власності, але Січ і Гетьманщина використовували її по-різному. В Низовій Січі перважало господартсво хуторне, яке, як правило, не маштабувалося, і залишалося в маленьких обсягах. А в Гетьманщині використовували широке хліборобське господарство, яке було переважаючою силою в регіоні. Той "анархізм" який правив в Січі, і був основною проблемою Хмельницького, та вирішити проблему неосілого козацтва він не зміг. І старі порядки Січі існували аж до її скасування в 1775-му році. В цілому Запорозька Січ і територія її «Вольностей» не вкладалися ні в польську, ні згодом у російську соціально-економічну систему, оскільки основою господарювання запорозького козацтва було капіталістичне фермерство, орієнтоване на ринок, і воно протидіяло утвердженню централізаторсько-уніфікаційної імперської системи, з її русифікаторським та феодально-кріпосницьким характером. Власне, це й було причиною ліквідації Запорозької Січі царизмом.
Великий Гетьман Богдан Хмельницький прагнув приборкати це кочове, вічновоююче козацтво. Та вбудувати Січ в єдину соціально-економічну систему Гетьманщини, яка спиралась виключно на осіле, городове, хліборобське козацтво. Ідея самого устрою нової козацької держави була схожа з ідеями західноєвропейських держав. Центральною владою в проекті Хмельницького повинна була виступити Гетьманська Дідича Монархія. За якою наступним монархом повинен був виступити син Гетьмана, Юрій. З рештою дідича форма монархії була збережена до початку Руїни. Але невправність та небажання Юрія все ж таки і призвели до цієї довгої трагедії.
Повертаючись до форми державного устрою Гетьманату Богдана Хмельницького, можна впевнено говорити що спирався Гетьман на візантійсько-англійську модель монархії. Візантійська форма говорить що монарх повинен виступати ключовим провідником народу до релігії в своїй державі, а англійська в тому що монархія ця дуалістична. Саме таку державу прагнув створити Хмельницький. Хоча тодішній абсолютизм Західної Європи Гетьману не подобався, але ще більше йому не подобався деспотизм Московії.
Повернемось до господарства. Розглянемо основні відмінності козацької системи землеволодіння, та московської.
В козацькій моделі городове козацтво(землевласники) самі вкладали всі сили в свою землю, адже це було вигідно їм, та ніщо не загрожувало їх справі. В московській моделі ситуація була абсолютно інша, бояри не хотіли ніяк працювати на землю(а як ми знаємо це те саме що на себе), бо в якийсь момент самодержавний царь ,який не має ніяких обмежень, прийде і забере все що бояр здобув на роки. А протистояти цьому неможливо. Через самодержавну та необмежену владу царя ще протягом 3-х століть росіяни не могли адекватно займатися землею, бо загроза з боку влади все ще була.
Реалізація переходу на європейську(в загальному сенсі) модель монархії в Гетьманщині була дуже активною. Під час свого гетьманування Богдан Хмельницький заручився підтримкою багатьох країн бувшої Протестанської ліги(Швеція, Франція, Брандербург, Семигороддя та Англія), та за їх допомоги почав творити реформи в самій козацькій державі. В попередніх статтях про Українську Трудову Дідичу Монархію ми розбірали що Гетьманщина була схожою на цей устрій протягом всього шляху, але за Гетьмана Хмельницького цей устрій був реалізований краще ніж в подальших козацьких державах(йдеться про лівобережжя та правобережжя).
Основою данного устрою повинна була стати національна аристократія по Липинському, а саме поєднання городового та реєстрового козацтва, з руською та польською(яка перейшла на бік козацтва, яскравим прикладом такого шляхтича є Іван Виговський) шляхтою. Аристократія повинна була засідати в парламенті(сеймі), який буде основним законодавчим органом Гетьманщини, а Гетьман виступатиме понад будь якими станами, класами, об'єднаннями та уособлює верховну владу в країні. Саме такий устрій зміг організувати Хмельницький, проте широкого законодавчого права орган рад(той самий сейм) не здобув. Проте гетьманська влада та реформа порядків Гетьманщини все ж таки провелись. Кріпацтво повністю було скасоване на території Гетьманату, а описана раніша осіла модель господарства теж ширилась державою. До самої ліквідації Гетьманства осіле городове козацтво скаладало більшість старшини Гетьманщини, а потім і українського дворянства. В підсумку система Гетьманщини Хмельницького, яка була реалізована, виглядала так:
Гетьманщина стає дідичою монархією. В якості монарха постає Богдан Хмельницький. Гетьман є верховним правителем Гетьманщини, а законодавчим органом стала Старшинська рада. Опорою Гетьмана стали осілі козаки, та українська шляхта які були дуже зацікавлені в розвитку держави через свою землю. Зокрема в планах була ліквідація Низової автономії Січі, та повне входження її в склад Козацької держави, проте через нестачу часу та смерть Гетьмана, це залишилося лише планом.
Загалом оцінюючи те що було реалізовано можна сказати одне, що реалізація запланованого була дуже слабкою. Проблема була в тому що владу тримав Гетьман одноосібно, і після його смерті не залишилося могутніх законів, чи інституцій які могли діяти автоматично без надобности в сильному лідері. Також через внутрішні чвари між старшиною, та вплив Московії, Хмельницький не зміг домовитись з Шведами, та союзниками про передачу Гетманщині руських земель(Західної України). В подальшому Хмельницький мав опору на свого сина Юрія, проте його неготовність та ненавченість призвела до сильної української кризи що зватеметься Руїною, а наступного сильного лідера Москва ліквідує сама, через те що козаччина не була вже могутньою силою, як декілька десятеліть тому.