Українські праві радикали — хто вони такі і як стали успішними?

Зміст

Хто такі ультраправі?

Нація (етнічна чи політична) + ксенофобія (різке несприйняття певної чужої культури, мови, поведінки) = нативісти (представники інших націй є загрозою державі).

Нативізм + авторитаризм (суспільство має бути суворо впорядкованим) = праві радикали.

Праворадикалізм + антидемократичність = праві екстремісти (ультраправі).

В українському контексті праворадикалів і ультраправих часто ототожнюють, оскільки межа між авторитаризмом і запереченням демократії є тонкою. Проте, якщо партія бере участь у виборах, то вона з більшою вірогідністю приймає демократичні правила гри.

Чому радикальні праві в Україні можуть бути популярними?

Модернізація: багато трансформацій, глобалізація та постіндустріалізація.

Криза: Революція Гідності, президент-утікач, окупація росією Криму, початок АТО, економічна криза 2014–2015.

Етноси: 17.3% населення в 2001 році становили росіяни.

Протестне голосування: недовіра до влади та інституцій.

Почуття незахищеності: війни та кризи їх породжують.

Авторитарні схильності: попит на «сильного лідера», який наведе лад.

Після таких аргументів важливо описати те, як ультраправі мали перший успіх на виборах.

Діяльність праворадикалів в Україні до 2012 року

До 2012 року в Україні не було жодної праворадикальної партії чи групи в парламенті. Порівняно з сусідніми країнами, Україна залишалася особливим випадком. Невдачу українських радикальних правих до 2004 року можна пояснити досягненням їхніх старих цілей, негативним ставленням до ультраправих, несучасними доктринами, відсутністю ідеологічної поляризації в Україні. Виразної ніші для радикальних правих не було.

Але…

Українське праворадикали еволюціонували! 

Після тривалої політичної кризи в Україні, світової фінансової кризи та слабких позицій інших праворадикальних партій, ВО «Свобода» отримала привілейований статус єдиної активної праворадикальної партії в країні. Вона зарекомендувала себе як досить успішна регіональна партія на Західній Україні, але не на національному рівні. Партія мала певні проблеми: обмежена здатність висловити суспільні вимоги, організаційна неефективність, слабке фінансування, керівництво та управління на місцевому рівні.

Як Янукович закон про вибори змінював…

8 грудня 2011 року Янукович підписав закон про вибори ВР. Прохідний бар’єр для партій підвищено з 3% до 5%, блоки партій не допускалися до виборів, а 100% пропорційну систему замінено на змішану (50% пропорційна, інші 50% — мажоритарна). Ці зміни були на користь впливових політичних груп і правлячої президентської партії.

Якими були результати виборів?

У 2012 «Свобода» досягла успіху і пройшла до парламенту. Партія отримала 10,45% голосів, 37/450 місць. Загальна кількість голосів склала близько 3 мільйонів, тоді як дві інші праворадикальні партії разом набрали менше 100 000 голосів. 

Чому в 2012 році українські радикальні праві тріумфували?✌️

Головною причиною такого результату був пошук «нової сили» проти «Партії регіонів» і Блоку Юлії Тимошенко, які втратили довіру частини с,електорату. Це є прикладом протестного голосування. Крім того, з 2010 року «регіони» радикалізували частину виборців через свою проросійську діяльність. Команда президента збільшила медіа-присутність правих радикалів, щоб розколоти опозицію й знайти відповідного спаринг-партнера для наступних виборів. 

Кульмінація впливу радикальних правих в Україні

«Свобода» відіграла вагому роль у мобілізації та координації протестів, оскільки мала ресурси парламентської партії та ключові посади в деяких місцевих органах влади на Заході України. Партія брала активну участь у діяльності табору на Майдані й робила величезні грошові пожертви. Тим часом «Правий сектор» фігурував у багатьох насильницьких подіях і був невеликою, але найбільш підготовленою частиною Самооборони Майдану в Києві. Праві радикали були найдосвідченішими, готовими до насильства і першими в нападах на урядові будівлі.

Детальніше про ультраправих після 2014 в наступному дописі!

Наша команда:

Автор: Максим Жовтун —  засновник медіа «Опінії», громадський діяч.

Редактор: Денис Лукін — історик, письменник.

Дизайнерка: Аріна Ховзун — студентка програми «Етика. Політика. Економіка» в Українському католицькому університеті, івентниця/ дизайнерка студентських організацій.

Наше медіа працює саме завдяки твоїй підтримці. Вподобай цей допис, пошир його серед друзів і подруг, напиши нам схвальний чи не дуже відгук, бо це мотивує нашу команду продовжувати й покращувати власну діяльність.

Твій донат сьогодні є внеском у майбутнє кожного й кожної з нас. Денис зможе сходити в галерею та знайти натхнення для нових редакцій текстів. А ви б не хотіли отримувати винагороду за старанну щоденну працю?

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Опінії
Опінії@opiniyi

Опінії кожної людини важливі

1.4KПрочитань
0Автори
24Читачі
Підтримати
На Друкарні з 2 лютого

Більше від автора

  • Хто, як і для чого проєктує

    Моя клієнтка розповідала про те, як її батько фактично припинив спілкуватися з нею після розлучення з її матір’ю. Коли ж спілкувався з нею, то звинувачував у відсутніх стосунках між батьком і донькою її матір.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • Чому література часу Голокосту — один з інструментів зцілення для українців сьогодні?

    принаймні так вважає Віктор Франкл, психолог і психотерапевт єврейського походження та автор «Людини в пошуках сенсу»

    Теми цього довгочиту:

    Голокост
  • Як кремль готувався до війни? Доктрина примакова

    У 1995 році відбулася інтервенція НАТО в Боснію згідно з мандатом ООН (росія проголосувала за резолюцію 743, що легітимізувала операцію в Боснії), яка викликала невдоволення в російського населення.

    Теми цього довгочиту:

    росія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається