“Універсальна” символьна система Гоосайя.

Назва Гоосайя складена з ієроґліфів Оплумської(авторської) мови “гоо” - звук та “саї ” - початок, означає “звукотвір”.

Це символьна система, що заснована на заглушенні дзвінких звуків для утворенні інших(Б-П, Ґ-К, Дж-Ч, Дз-Ц тощо) та їх візуальній клясифікації по тому, якими загальними частинами мовного апарату вони утворюються.

Голосні: О, У, А, И, Е;

Загальні/дальні: Й(хь), Г(х), Ґ(к), R(~sh), Ў(~ф), Ng, “французька” Р(~рш) і порожня літера(звучить як запинання);

Передньоязикові: Д(т), Ж(ш), Дж(ч), Р; З(с), Th-З(Th-с), Дз(ц); Н, Л;

Губні: В(ф), Б(п), М.

Варто зауважити, що голосні вимовляються більш з “м’яким початком”, а щоб позначити чіткий(звичний для нас) початок голосної, перед нею треба поставити порожню літеру, без неї ж вони звучатимуть наче з ледве чутною Г. А - [(г)а], за спеціяльною транскрипцією, де літера в дужках є заглушеною.

Пом’якшення(галка над літерою) голосних впливає на також пом’якшення приголосних перед ними, а заглушення(риска над літерою) голосних робить їх близькими по глухості як приклад до звуку У в японському імені サスケ[сас(у)ке], у тей час посилення(підкреслення) однієї літери, слова, або речення слугує акцентом на літері, слові, або знаком оклику в кінці речення відповідно, в кириличній транскрипції це позначається великими літерами.

Я, взагалі, митець по свóїй натурі.
Не зможу померти, залишивши
Ніц в моїй рідній культурі.
То ж буду писати, гадати і знати
Про все своє, власне, незнане нікому,
Що леже в душі моїй. Що тут казати...
Не дайте померти, Моєму, людському.