v.b | Кат | Рання поезія

На верхівках гір,
де нестабільно плине вітер,
і птаха жодна не дістане цих висот —
стою напроти тебе,
з полонин прийшовши звідти,
де люд простий,
відібраний з чеснот.

Дивлюся в очі
та картаю вільно час.
Ми — по обидва боки дошки.
От тілько я — на суші,
а над прірвою тримаю вас.
Залишилось чекати зовсім трошки.

Я зневажаю ваших босів і колег,
не хочу я розваги та достатку.
Я лиш пильную, бісів, ваш ковчег —
і маю скоро
рокову поставити печатку.

Дражниш людей,
неначе лева циркового,
та не підозрюєш, в чім проколовся сам.
Дай привід
сумніву благого —
зійду я з дошки —
й полетиш назустріч їхнім голосам.

Горять твої коштовнії папери,
а ви вмираєте на вилах.
Навіщо ці високії манери?
Ви — бюрократи.
Й ваше місце — у могилах.

♫ Ben Frost – Venter

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

31Прочитань
0Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | Реквієм | Рання поезія

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | кавалерист(и) | Рання поезія

    Цей вірш — про смерть, що стала тишею всередині. Про серця, які перетворились на каземати, і тіні, що не мають сил навіть для ненависті. Про втрату здатності вірити у кінець бою.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Obliterate 1191 | Рання поезія

    Трагічний марш юності в забуття — без імен, без надії, з холодною зброєю в руках. Цей вірш — не про героїзм, а про втрату себе в безглуздій м’ясорубці, де кожен стає цеглиною в стіні, яку ніхто не пам’ятатиме.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається