Дай подивитись ще раз на ці зорі,
як бачив їх я років п’ять назад.
Вбачав я сни — там, де поля просторі,
замріявшись блукав
розлогами левад.
Ходив, малеча, хащами уранці —
й додому повертавсь лиш уночі.
Зірками милувався у альтанці.
Сьогодні там —
лише старі корчі.
Туман заполонив пів світу,
а з ним — і мене в кожуху сховав.
Я хочу зараз мчати до орбіти,
й щоб вітер знову
стиха завівав.
Щоб мій наставник,
як раніш,
із кобзою по-рідному співав.
То, може, й ми — як ті комети й метеори —
у темряву
поволі
ідемо.
Мандруєм нескінченним коридором,
надіючись, що скоро
примкнемо
до свого милого порогу.
♫ Federico Albanese – By the Deep Sea
