v.b | Obliterate 1191 | Рання поезія

Агов, юнак! Вставай — й мерщій до бою!
Ти — нова цегла в цитаделі забуття.
Хапай сокиру й щит, хоч він тебе й не захистить —
мільйони душ зараз пліч-о-пліч йдуть з тобою.

Сьогодні пролуна твій роковий вар-марш.
Гордись — бо ти вмираєш за ідею ще живу.
Я твою віру, мов ворожий прапор, вмить зірву.
Ти — тінь війни, без права слова.
Ми ж кров твою й твоїх братів
п’ємо із чаш.

Вмирай, де сказано — й не став дурних питань.
Ти знаєш: ми б'ємося за світле майбуття.
Мені байдуже твоє марно прожите життя.
Ти — пішка в полі.
Тож тут ніяк не оминеш страждань.

Під гуркіт требушетів зліг величний форт Арзуф,
А з ним — і прохромлені мечами хрестоносці.
Під шматтям цитаделі — юні зброєносці.
І мужній полководець
в муках потонув.

♫ Deathprod - Dead People’s Things

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

99Прочитань
0Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | Безіменний №10 | збірка “Шлях Безіменного”

    Заклик до втечі або пробудження. У світі, що вимагає слухняності чи зла, залишатись собою — вже війна. А якщо в тобі ще є спалах — не мовчи. Пали. Біжи. Твори. І не дозволяй світові написати твій сценарій.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b. | Послання до V.K | Рання поезія

    Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Безіменний № 1 | цикл “Шлях Безіменного”

    Світло не там, де немає темряви — а там, де ти пройшов її до кінця. І часом, аби не стати здобиччю звіра, треба самому зануритись у його безодню. Не щоб згинути — а щоб зрозуміти, хто тримає штурвал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається