v.b | Obliterate 1191 | Рання поезія

Агов, юнак! Вставай — й мерщій до бою!
Ти — нова цегла в цитаделі забуття.
Хапай сокиру й щит, хоч він тебе й не захистить —
мільйони душ зараз пліч-о-пліч йдуть з тобою.

Сьогодні пролуна твій роковий вар-марш.
Гордись — бо ти вмираєш за ідею ще живу.
Я твою віру, мов ворожий прапор, вмить зірву.
Ти — тінь війни, без права слова.
Ми ж кров твою й твоїх братів
п’ємо із чаш.

Вмирай, де сказано — й не став дурних питань.
Ти знаєш: ми б'ємося за світле майбуття.
Мені байдуже твоє марно прожите життя.
Ти — пішка в полі.
Тож тут ніяк не оминеш страждань.

Під гуркіт требушетів зліг величний форт Арзуф,
А з ним — і прохромлені мечами хрестоносці.
Під шматтям цитаделі — юні зброєносці.
І мужній полководець
в муках потонув.

♫ Deathprod - Dead People’s Things

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

31Прочитань
0Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | Реквієм | Рання поезія

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | кавалерист(и) | Рання поезія

    Цей вірш — про смерть, що стала тишею всередині. Про серця, які перетворились на каземати, і тіні, що не мають сил навіть для ненависті. Про втрату здатності вірити у кінець бою.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Кат | Рання поезія

    На вершинах свободи — самотня постать із серця народу. Цей вірш — виклик світові й гімн нескореній правді.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається