v.b | Obliterate 1191 | цикл “абразія“

Агов, юнак! Вставай — й мерщій до бою!
Ти — нова цегла в цитаделі забуття.
Хапай сокиру й щит, хоч він тебе й не захистить —
мільйони душ зараз пліч-о-пліч йдуть з тобою.

Сьогодні пролуна твій роковий вар-марш.
Гордись — бо ти вмираєш за ідею ще живу.
Я твою віру, мов ворожий прапор, вмить зірву.
Ти — тінь війни, без права слова.
Ми ж кров твою й твоїх братів
п’ємо із чаш.

Вмирай, де сказано — й не став дурних питань.
Ти знаєш: ми б'ємося за світле майбуття.
Мені байдуже твоє марно прожите життя.
Ти — пішка в полі.
Тож тут ніяк не оминеш страждань.

Під гуркіт требушетів зліг величний форт Арзуф,
А з ним — і прохромлені мечами хрестоносці.
Під шматтям цитаделі — юні зброєносці.
І мужній полководець
в муках потонув.

♫ Deathprod - Dead People’s Things

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

240Прочитань
0Автори
3Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | роздоріжжя | цикл "Ґаттака"

    Є дороги, що ведуть у завтра, і є ті, що губляться в зорях. Цей вірш — про наші кроки, сумніви й мовчання на перехрестях життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b. | Ґаттака | цикл “Ґаттака“

    Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | phantasma | цикл “Ґаттака”

    Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається