Друкарня від WE.UA

мовчи, не мовчи, закричи

так важко мовчати, коли є що сказати,
коли ти розриваєш себе на шматки.
і тяжко вдихати все повітря навколо,
коли ти не віриш що достойний бути.

проте дуже легко мовчати без думки,
коли ти байдужий і зовсім пустий.
давай поговоримо про це трохи більше,
чи може ти знову бажаєш втекти?

коли тобі боляче і коли ти палаєш,
ти хочеш принаймні кричати слова,
які астероїдом стануть для світу,
і знищать його, бо який сенс буття?

натомість, коли ти пустий і нікчемний,
коли ти не маєш ні слова до вуст,
ти просто вдихаєш свіженьке повітря
не маючи й натяку на духовний хруст.


Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
jinikamin
jinikamin@jinikamin we.ua/jinikamin

мистецтво створює несказанне

23Довгочити
340Прочитання
4Підписники
Підтримати
На Друкарні з 4 вересня

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • v.b | Marco/Polo | цикл “uranus”

    Marco був не людиною — явищем. Стиль, втеча, джаз, татуювання — і тиша, з якої вже нічого не повертається. Він розчинився в апельсиновому повітрі, залишивши після себе лише останній рух, як жест на полотні, що вже ніхто не допише.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Це життя

    У тиші густій, невимовно болючій Сповзаєш по стінам краплинами бруду Ти плачеш, кричиш, та не будеш почута Ти будеш покинута, будеш забута...

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (5)

Абсолютно згодний.

PS

Вітаю з новою аватаркою🙂 На ній файно все.

Це також може зацікавити:

  • v.b | Marco/Polo | цикл “uranus”

    Marco був не людиною — явищем. Стиль, втеча, джаз, татуювання — і тиша, з якої вже нічого не повертається. Він розчинився в апельсиновому повітрі, залишивши після себе лише останній рух, як жест на полотні, що вже ніхто не допише.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Це життя

    У тиші густій, невимовно болючій Сповзаєш по стінам краплинами бруду Ти плачеш, кричиш, та не будеш почута Ти будеш покинута, будеш забута...

    Теми цього довгочиту:

    Вірші