Кожен з нас уже чув багато аргументів, чому українці повинні переходити на українську мову. Ми часто говоримо про нашу культурну спадщину, про мову наших предків за яку їх катували та вбивали, про те, що спілкуватись мовою окупанта в час війни – дикунство. І звісно все це важливо. Але у цьому лонгріді я хочу розібрати мову, як економічний чинник, тобто що дає українська мова для нашої економіки та держави.
Соціолінгвістика як ніколи актуальна та потребує уваги. Ще з 60-х років в Україні вона проходила цензуру. А лише за незалежності має шанс на активний розвиток. Хочу поділитись деякою інформацією, яку опрацювала та подала у невеличкій формі. Сподіваюсь це надихне вас на пошуки та написання подібних статей.
Почну зі слів Віталія Радчука, доцента Інституту філології КНУ імені Т. Шевченка: «Економічний вимір мови ще й у тому, що вона сама є товаром. У Британії, за даними газети «Санді Таймс», ще років 15 тому англійська мова займала шостий рядок у списку експортних товарів і давала щорічно 3 мільярди доларів прибутку. Не менше заробляють на мові США і Австралія. Мову купують і продають. На цьому хтось заробляє ще й політичний капітал. Дбаючи про інтереси націй і мовне розмаїття, Євросоюз на переклади офіційно виділяє щороку 1 000 000 000 євро. На такі гроші сяк-так могла би прожити вся Естонія чи Молдова. Торгувати українською мовою, зокрема й українськими перекладами з англійської та російської, нам було б дуже вигідно, якби дехто не продавав мову свого громадянства у переносному сенсі. А найбільша вигода від своєї мови саме господарська, бо споконвічну і питому мову народу як чинник порозуміння, відкриття світу і єднання для праці жодна інша ніколи не замінить. Її правове, культурне та ідеологічне приниження може призвести тільки до моральної депресії, душевної роздертості, соціальної нестабільності і спаду виробництва. Її підйом, навпаки, забезпечить нам повагу в Європі і світі.»
Ознайомтесь з діаграмою, яка наочно ілюструє економічну потужність мов.
Зараз, на фоні війни, ми бачимо тенденцію, що українську мову починають вивчати за кордоном. Українську музику слухають, українською історією цікавляться. Люди в принципі дізнаються про те, що така мова існує і відкриває перед нами новий ринок. І було б чудово, якби українці, які перебувають за межами нашої держави також популяризували її. Та на жаль, багато з них самі української не знають і знати не хочуть. Маємо хороші перспективи на світовому ринку, але хоронимо їх небажанням розвиватись і змінювати своє суспільство. Щоб зміни відбулись в нашій країні, то маємо почати з себе.
Мова – це продукт суспільної праці. Вона не передається генетично. Її формувало суспільство для задоволення людських потреб. Вона допомагає нам не лише передавати думки, а й будувати економічні зв’язки.
Вивчення другої мови дає можливість вести бізнес з іншими країнами. А вивчення нашої мови іноземцями показує, що у нашій країні та бізнесі з нами зацікавлені.
Чому вивчення української мови у світі – важливий показник для нашої економіки?
Вивчення іноземної мови завжди потребує буквально фінансових вкладень. Ми не говоримо зараз про те, що мову можна й самому якось вивчити, а про освіту та реальні вкладення для побудови тісних зв’язків з країною. Ми повинні виборювати рентабельність нашої мови. Якщо іноземці готові тратити свій час та гроші на вивчення української мови, відповідно вони очікують вийти на український ринок.
Що дає русифікація росії?
Питання риторичне, адже, однозначно – це гроші. Лише за період незалежної України в нашу державу масово ввозилася російськомовна література, що друкувалася в росії. Те ж саме відбувалось з кіно та піснями, адже українець віддавав перевагу саме російському «товару». На цьому північний сусід заробляв шалені гроші. У результаті культурної російськомовної експансії ми втрачали не лише ідеологічно, а й економічно.
Поширення російської мови росією - це поширення їхнього продукту за межами їхньої держави. Це такий самий експорт товару, як для прикладу газ.
До всього україномовного було ставлення як до низькосортного. А хто хотів братись за розвиток саме українського, коли нема попиту? Отже, ми самі дозволяли кацапам заробляти на нас. Ту ж саму помилку роблять і інші країни, яких годують совковими гаслами про єдність народу, общєпанятний і т.д. Візьмемо для прикладу Казахстан. Люди з максимально схожою історією до нашої також знаходяться в російськомовному просторі і не підозрюють, що дозволяють москалям заробляти на собі. Мені не вдалось знайти багато фільмів чи серіалів казахстанською. А ті, які зняті на цій чудовій мові мають або російські субтитри, або деякі персонажі все ж розмовляють московитською, хоча це зовсім різні групи мов.
Просування економіки завдяки мові
Маємо чудовий приклад того, як південнокорейська музика (корейською мовою) взяла участь у підйомі економіки Південної Кореї. Саме музика та кінематограф стали чудовою рекламою товарів та послуг цієї неймовірної країни. Авто, одяг, пластична хірургія, косметика – про все це світ дізнався завдяки грамотній самопрезентації. Тепер корейську мову частіше вивчають по всіх куточках світу, аби мати змогу зрозуміти що ж говорить їхній улюблений актор чи про що йдеться у тексті пісні. Збільшився інтерес до культури та традицій, відповідно з’явилось безліч туристів, які готові тратити свої гроші, щоб побачити Корею. Корейці зі своєю рідною мовою задали своєрідний тренд на їхню країну.
Отже, маємо над чим подумати. Українська мова не лише для спілкування в побуті. Це потужний інструмент, яким треба вміло користуватись. Бо попит породжує пропозицію. Будемо спілкуватись українською та шукати українське, тоді й знайдуться ті, хто будуть продавати товари та послуги українською. І наша економіка від цього лише збагатиться.
