Оригінально публікація на ЖЖ від 05.01.2020.
Одним із найбільш суперечливих місць нової редакції правопису є параграф, що стосується фіти/тети, котрий сформульований наступним чином:
§ 123. Буквосполучення th у словах грецького походження
Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антологія, антропологія, аптека, астма, бібліотека, католицький, театр, теорія, ортодокс, ортопедія, Амальтея, Прометей, Текля, Таїсія, Теодор. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: анафема і анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міф, міфологія і міт, мітологія, Агатангел і Агафангел, Афіни і Атени, Борисфен і Бористен, Демосфен і Демостен, Марфа і Марта, Фессалія і Тессалія та ін.
Як бачите, укладачі не зазначили ніде ані слова про іту/ету, однак хочуть від нас, щоби ми заміняли звук і літеру І на Е, керуючись правилом, складеним для буквосполучення th.
Згадувати про те, що у грецькій орфографії немає такого диграфу, а є літера, зайве. Головне, що автори таким необачним неповним формулюванням дозволяють змішувати різні системи передачі, яких є в українській мові щонайменше три. Це церковна з иканням та йотацією. Це латинська, яку часто нещиро називають «давньогрецьким читанням», попри збереження модерних звуків Х і Ф. І це власне візантійське/новогрецьке читання.
Тож обструкція (в сенсі італійського страйку) не змусила себе чекати:
Однак проблема не лише у відкритому шляху для довільного змішання систем у межах слова. Правило вимагає від пересічного українського мовця володіння грецькою мовою чи хоча б латиною. Правило не самодостатнє. Воно вимагає знання етимології, що робить зазначену низку слів словниковими, якими вони по суті і були. Автори через існування цього зайвого правила намагаються адмініструвати словники: завадити укладати їх за реальним ужитком, нав’язати маргінальні форми. Деякі з цих форм, до речі, завжди були присутні в словниках, і не потребували ніякого дозволу згори. Вони обмежено вживалися в межах відповідної традиції: так біскупи знаходились на катедрах у католицьких костелах, а у храмах кафоличної православної церкви були кафедри.
Можна змусити широкий загал робити суто механічні дії, як-от перевіряти ненаголошений склад за однокореневими словами, запам’ятати збіги літер для спрощення, переліки літер, при яких пишеться чи не пишеться апостроф і знак м’якшення, одначе вимагати від усіх українців знання походження кожної букви Т чи Ф — це занадто. Висміяний прихильниками нової орфографії «тотоапарат» є цілком закономірною реакцією, адже правопис — це суто «механіка» письма, шаблон.
Як на мене, розділ про запозичені слова має бути зорієнтований не на впорядкування давнозапозичених слів, а на адаптацію актуального потоку варваризмів. Ніхто ж не пропонує згадати, що в германізмі хліб літера Х на місці h, що не в дусі сучасних настанов?
