На розвиток індивідуалізму та колективізму безпосередньо вплинуло те, які культури висаджували предки. Для вирощування вологолюбного рису - потрібно робити та підтримувати системи водопостачання, які, буває, протягуються на кількадесят населених пунктів, кожен з яких має дбати про підтримку цієї системи для всіх інших. Коли ми говоримо про вирощування пшениці - там не було місця залученню людей в таких об'ємах, її вирощували та збирали окремі суб'єкти та сім'ї, тому, з огляду на ряд досліджень*, на заході панує індивідуалізм.
Всього лише вибір агрокультури - одного із джерел вуглеводів - став причиною розколу і конфронтації сходу та заходу, від якої страждає вже не одне покоління. За таких обставин, важко недооцінювати генетичну пам'ять та, відповідно, неприйнятно видавати чужі культурно-історичні коди за свої, оскільки інтеграція в “чужинність” - означатиме відмову від розуміння успадкованої природи своєї поведінки.
Візьмемо, до прикладу, гуцулів. Цікавий та багатогранний народ який виточував свої традиції століттями, що призвело до утворення самобутньої та величної культури. Не люблю апелювати до стереотипів, але коли промовляю слово “Гуцул” - на думку спадає гордий мешканець гір з трембітою, бринзою в гарному характерному вбранні вкритому візерунками. Проведемо експеримент: дамо йому вбрання від Adidas, замість бринзи пачку Lays і замість трембіти - Spotify з трьома альбомами ASAP Ferg. На виході ми отримаємо звичайного “чувака” без цілісної культурної пам'яті, якого можна знайти в абсолютно кожному регіоні України та багатьох інших країн.
При огляді будь-якого кейса “вдалої” глобалізації - ми дійдемо висновку, що, зрештою, окрім втрати самобутнього стилю - це часто впливає і на рівень інтелектуального розвитку, оскільки генетичні імпринти виховання та передачі знань не враховуються, але продовжують існувати.
Звісно, глобалізація часто синонімічна прогресу, але як тоді жити в ногу з ним і не втратити себе у розрізі поколінь?
Я вважаю, що глобалізація може впливати не тільки негативно, якщо ми навчимося досліджувати та аналізувати вплив родових традицій, звичаїв та способу життя предків на сучасних “нас”. Часто культурна апропріація на кшталт хіп-хопу про бабусину хату виглядає як знущання з пам’яті предків, тому актуальність подібних засобів я ставлю під сумнів. А що про подібні явища думаєте ви?
