Читаю, «вічні холостяки, це чоловіки з утраченою схильністю до створення сім'ї». Крапка. От змії, засунули руки в кишені та мнуть яйця, як бандити кинджали! Здається мені, не схильність втрачена, а мізки. А може їх і не було. Тут діагноз один – або хворі, або дурні.
Ну, хворі це ще зрозуміло – ну не гибає, а от...
Думається, якщо немає тями приговорити якусь жіночку (за дівиць мовчу), то тут терапія безсила. Ото одразу трепанацію. Або лоботомію.
Питаю у сорокарічного сусіда, до яких пір будеш дрочити. Вже шкіра на долонях позлазила. Ходить, вахлак, переминається зі стегна на стегно, іди, гад, ощаслив якусь фіфочку. Не бійся, будь-яка одиначка підмоститься, аби у двір зайшов. І так дефіцит на мужика, а воно мастурбує в труси. А я, каже, собі ради дати не можу, а мені ще сімейні узи. Тьху, валянки! От троглодити, як вогонь із члена руками добувати, так можна, а... Ох, розхвилювався! Піду, наріжу пару кіл навколо дружини, може, щось і вигорить.
Ух! Слава Алаху, підлікувався...
